Влітку день починається рано. А ще влітку зовсім неважко рано прокидатися, щоб милуватися світанком. Спочатку небо біліє, потім на ньому розгорається червона зорька, починають щебетати птиці в листі дерев.

На літніх канікулах ми три рази їздили на риболовлю з дідусем. Риболовля проходила на ставку. Ми приїжджали туди дуже рано вранці на машині. Їхати було недалеко, хвилин п'ятнадцять від сили.

За вiкном сутенiє. Ще й не пiзня пора, а голий, безлистий присмерк сповив наше мiсто, мою вулицю.

У верхiв’ях Днiпра на березi рiчки Прип’ять стоїть мальовниче мiсто Чорнобиль. Воно старовинне - своє лiточислення воно починає з 1118 року, а невеличке, у XX столiттi тут проживало понад 20 тисяч осiб.

Мало хто з нас може сказати, що любить вітер. В думках одразу зринають картини холодної та вогкої днини. Вітер здуває з дерев останнє пожовкле листя, а дощ барабанить по стріхах та карнизах.

Затемнення спостерігають персонажі твору - "Слово про Ігорів похід". Двом сестрам-школяркам, Ані та Жені, пощастило спостерігати повне затемнення сонця. Таке дивовижне видовище зустрічається дуже рідко. Зазвичай затемнення буває частковим.

З давніх давен собака жив поруч із людиною, був її другом та помічником. Це перша тварина, яку приручила давня людина. Вона ділилася із собакою їжею, а та допомагала їй на полюванні та охороняла її та її житло.

В осінню пору люди прямують до лісу на «тихе полювання». Їхня «зброя» - це кошики та відерця. Вони шукають гриби. Адже саме восени грибки непомітно виростають в шарі мокрого осіннього листя.

Захід сонця - одне з найчарівніших явищ природи. Найкраще його спостерігати влітку на відкритих просторах - в степу або на море, там, де добре проглядається лінія горизонту. Під час заходу сонця хмарини неймовірних кольорів у небі віддзеркалює морська вода, і ще по ній біжить доріжка сонячного світла.

Довго тягнеться зима. Усім навколо вже так набридли холод, ожеледиця, непривабливий затоптаний сніг. Усі нетерпляче чекають весни. І вона зазвичай приходить поволі. Так, що ми не відразу відчуваємо її прихід. Наприкінці лютого стоїть незрозуміла погода. Надворі ані морозно, ані тепло. Тумани збираються над землею, сніг розм’якає та починає непомітно сповзати з пагорбків.

Наприкінці серпня або у вересні погода зазвичай псується. Стає холодно, йде дощ, задуває вітер. А потім знову повертаються погожі днини, стає тепло.

Я дуже люблю море. У нього, наче в дзеркало, милується сонечко. Воно буває дуже різним: влітку – тепле та лагідне, бурхливе та неспокійне, а часом і зовсім вкрите льодом взимку. Можна дивитися нескінченно довго, як воно б’ється хвилями об береги.

Коли мені в школі задали написати твір про мою улюблену пору пору, я вагався недовго. Так, мені подобається золота осінь, білосніжна зима. Я також люблю весну, коли навколо буяє зелень та квітують дерева. Але моя найулюбленіша пора року – це літо!

Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди.

Рано-вранці перші промінчики сонця торкаються землі. Воно пробуджує до життя людей і світ природи. Визирають з вікон люди, заспівують пташки. З земної поверхні сонечко видається таким маленьким, що хочеться дострибнути до нього та спіймати його у руки.