Народна творчість дуже різноманітна. Як і художня література, усна народна творчість поділяється на лірику, епос і драму. Народна драма, як правило, стосуйся святкових подій - як родинних, так і календарних. Епос відображає історичні події. А лірика - у поетичній формі зображує події приватного життя людини, хоча часто теж має сюжет, на відміну від звичайних ліричних творів. Дайте визначення жанру історичної пісні. Історична пісня - це ліро-епічний твір, який зображує якусь історичну по-НО чи присвячений діяльності певної історичної особи. В історичних піснях відтвоюються фактичний матеріал про ті чи інші події, і народне ставлення до цих подій. Оскільки історичні пісні не мають єдиного автора, вони є невичерпним джерелом знань про народний характер, менталітет, ставлення до певних постатейі і подій. Очевидно, що теми історичних пісень зумовлюються власне тими історичними подіями, які мали для народу найбільше значення, найбільше вплинули на повсякденне життя людей, найбільше схвилювали чи обурили. Та найбільше історичних пісень створено на такі теми: про боротьбу турецько-татарськими нападниками, про національний гніт, про соціальну несправедливість. Пісня «Зажурилась Україна» - одна з найвідоміших українських історичних пісень. Вже у перших рядках вона побудована на важливій метонімії: «зажурили Україна» замість «зажурився український народ» - цей прийом підкреслює, яке народне горе є спільним для всіх, лихо дійсно об’єднує всіх до боротьби, ніхто не лишається осторонь. Своєрідне звертання виконавця до слухача:

«Годі тобі, пане-брате,

Ґринджоли малювати,

Бери шаблю гостру, довгу,

Та йди воювати!..

Ой ти станеш з шабелькою,

А я з кулаками,

Ой щоб слава не пропала

Проміж козаками».

Таке звертання підкреслює важливість описаних подій, відтак сам текст пісні закликає кожного взяти участь у боротьбі. Окрім згаданих, у народній пісні «Зажурилась Україна» використано ще кілька типових для народних творів прийомів.

Дослідники сходяться на тому, що Маруся Чурай - постать, що дійсно існувала. Хоча цей факт і досі викликає дискусії. Дати життя дівчини - орієнтовно по 1625-1650 роки. Дочка полтавського полковника Гордія Чурая, Маруся Чурай була наділена непересічним талантом до співу. Вона сама складала свої пісні. Проте життя дівчини було трагічним. Її коханий Гриша Бобренко одружився з іншою. За деякими джерелами, засліплена бажанням помсти, Маруся отруїла вірного хлопця. За іншими ж переказами, вона не була винна у загибелі Гриші. Дівчину засудили до смертного вироку (цей вирок і досі зберігся - і це єдиний історичний документ, який підтверджує існування Марусі Чурай!). Дівчину врятував гетьманський наказ, привезений її другом Іваном Іскрою. Захворівши у в’язниці, Маруся невдовзі померла. Образ Марусі Чурай використовували багато письменників. Це Левко Бороковський - «Чарівниця» (1834), Степан Рудапський - «Розмай» (1854),«Ой, не ходи, Грицю…» (1876) харківського драматурга В. С. Александрова, М. Старицького «Ой, не ходи, Грицю…», В. Самійленко - «Маруся Чураївна ,Ліна Костенко - роман у віршах «Маруся Чурай».

Дума - жанр суто українського епосу. Думи виконувались речитативом під акомпанемент музики - кобзарем, лірником. Для дум характерний більший обсяг, ніж для історичних пісень, відсутнє членування на строфи. Генетично дума пов’язана як з давнім героїчним епосом, так і з жанром голосіння. Для дум характерна більш-менш чітка структура (заспів, основна частина, закінчення), проте характерне членування на строфи. рими здебільшого дієслівні. Для дум характерні усталені форми епітетів, паралелізму, специфічний синтаксис.