За картиною І. С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало»

Коли виповнилося Тарасові дев’ять років, померла його мати… У дванадцять став він круглим сиротою. Як жити? Де дітися? Пожаліли люди малого: взяли пасти вівці громадські. Вигнав Тарас ягнят за село. Пасуться вівці, тісно збившись до гурту. Вмостився пастушок на випаленій сонцем траві. Глянув на небо - сіре, непривітне. Розкрив торбинку, а в ній - азбука. Неначе світліше стало на душі у Тараса, радісніше. І пригадалося, що це увесь його сирітський спадок, усе, що від батька-матері сиротині залишилося. Старенький дірявий брилик і торбина відкинуті вбік. Переписує Тарас літери. Проведе риску, довго милується, до іншої приміряється. Хочеться Тарасові навчитися і писати, і читати. І вірить пастушок, що збудеться його бажання. А серце хлопчикове б’ється - завмирає від захвату.

Це ж про оці хвилини, про своє сирітське життя напише згодом великий Кобзар у вірші «Мені тринадцятий минало». Саме так назвав свою картину про Шевченкове дитинство видатний український художник Іван Сидорович Їжакевич.


Матеріали схожої тематики:


Про війну [39] Рідний край [77] Культура та мистецтво [42]
Історія в літературі [79] Св'яткові дні [26] Природа та екологія [151]
Навчання та школа [38] Літературні напрямки [96] Народна творчість [63]
Родина та традиції [68] Людські цінності [81] Вільна тема [295]