В. Васнецов. "Богатирі’. (твір по картині) Віктор Михайлович Васнецов - знаменитий російський художник-сподвижник, автор жанрових картин, ліричних і монументально-епічних полотен на тему російської історії, народних билин і казок. Одним з найбільш відомих добутків Васнецова є картина "Богатирі”. Художник зобразив на картині трьох билинних богатирів - Іллю Муромця, Добриню Нікітича й Альошу Поповича. Вони кочують у кінному дозорі, оберігаючи Русь від навали ворогів -кочівників. Кожного з персонажів картини Васнецов наділив характером, кожному додав індивідуальні риси. От у центрі Ілля Муромець, у кольчузі й шоломі, збройний залізною палицею, списом і щитом. З-під рук зірко вдивляється богатир у степові простори. Могутній Ілля Муромець, могутній його вороний кінь. Праворуч від Іллі - улюбленець російського народу Добриня Нікітич. Він одягнений дуже ошатно: у нього візерунковий шолом, що шиті чоботи, блискуча збруя, червлений щит, меч. Богатир нетерпляче стискає рукоятку меча: Ліворуч від Іллі самий молодший із трьох богатирів - Альоша Попович. Юний богатир тримає напоготові лук, споряджений стрілою. Але не тільки воїн Альоша Попович - на боці в нього гусли. У короткі хвилини відпочинку Альоша радує побратимів веселими дзвінкими піснями.

В образі трьох богатирів Васнецов втілив споконвічну мрію російського народу про непереможного й справедливого захисника. Безліч билин складена про Іллю Муромця, Добрині Нікітичі й Альоше Поповичі. Кожний, хто читає їх, по-різному уявляє собі героїв-богатирів. І тільки величезний талант Віктора Михайловича Васнецова дозволив нам як би навіч побачити мужніх безстрашних богатирів, образи яких з такою художньою силою втілені в російському фольклорі.

И. Левітан. "Золота осінь”(твір по картині). В історію російського живопису Ісаак Ілліч Левітан увійшов насамперед як пейзажист. Левітан - творець так званого "пейзажу настрою”. Художник умів дуже тонко передати розмаїтність стану природи, дати відчути всю принадність навколишнього світу. На картині "Золота осінь” ми бачимо березовий гай у мідно-золотому осіннім оздобленні. У глибині лугу губиться ріка, на лівому бережку якої коштують стрункі білі-жовті берізки й дві осинки із уже майже опалими листами. Удалині видні червонуваті гілки чагарнику. Земля вкрита жовтіючою зів’ялою травою. А на правому бережку ріки - ряд ще зелених верб, які начебто пручаються осінньому зів’яненню. Річкова гладь здається нерухомої й холодною. На поверхні води відбивається світле небо з білими хмарами. Осінній день, зображений художником, повний світла. У картині переважають життєрадісні світлі тони. Майже на лінії обрію видні обриси будов, лісу, полів, засіяних озиминою. Пейзаж "Золота осінь” зображує саме ліричне з пір року. "Сумовита пора! очей очарування приємна мені твоя прощальна врода”, - так сказав про золотий осіні Олександр Сергійович Пушкін. Напевно, саме ці строки повторював про себе Ісаак ЛевІтан, працюючи над своїми знаменитими пейзажами. Художник розумів осінь насамперед як свято фарб, як прощання з літом. Пейзаж цей не навіває смутних думок про майбутню довгу зиму. Адже в природі все одинаково прекрасно, і кожне з пір року має свою неповторну принадність.

Дивлячись на картину "Золота осінь”, глядач мимоволі переймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним.