Особливості пейзажної творчості Юона повно висловилися в картині "Березневе сонце".

Картина запам'ятовує той радісний момент, коли настає перша весна, названа М. М. Пришвіном "весною кольору". Ще хрумтить сніг під копитами конячок, які весело йдуть по сільській вулиці, ще глибокі замети, які відображають яскраву блакить неба , але в прозорому повітрі вже відчувається легкий подих весняного тепла. Промені ранкового сонця опромінюють верхівки крислатих тополь, високі стрункі берези і будиночки на косогорі, всюди запалюючи яскраві, золотисті та святкові червонуваті поєднання фарб.

На цих-то фарбах і будується розвиток основної, бадьорої і святково-урочистої теми передвесняного пейзажу.

Майстерно вписана в пейзаж мирна жанрова сценка становить невід'ємну частину картини. Без конячок, сільських дітлахів і азартно гавкаючої дворової собачки неможливо уявити і самий пейзаж, тому що художник глибоко любить цю обжиту і затишну природу Підмосков'я.

У своїй картині художник дав нове трактування традиційної російської пейзажної теми. Барвиста декоративність не виключає просторової глибини, життєвості і типовості. Звичайна для Юона ритмічна побудова композиції відрізняється тут особливою досконалістю. Юон свідомо виділяє стовбури високих тополь, їх величаво розкинуті на блакитному тлі неба гілки та інші деталі, що підкреслюють струнку архітектоніку пейзажу. Все це разом з традиційними фігурками людей і побутом визначає вигляд пейзажів Юона, які займали особливе місце в реалістичному мистецтві XX століття.