Що таке драматичний твір?
Визначальною своєрідністю драматичного твору є те, що майже весь текст становить мова персонажів. У діалогах дійові особи обмінюються думками, виражають своє ставлення до предмета розмови, свої настрої та почуття. Свій монолог персонаж може звертати до глядача, до себе самого. В одних монологах персонажі висловлюють свої потаємні мрії, прагнення (Невідомий про «нову комерцію», Копач - про скарби, Калитка - про землю і гроші та ін.) або розповідають про те, що відбулося раніше, до початку дії в п’єсі чи по ходу дії, але за межами сцени (Роман - про відвідання Пузиря, Калитка - про купівлю мішка з грішми). Ті слова в окремому висловлюванні одного персонажа, на які відповідає інший персонаж, називаються реплікою (від лат. геріісо - заперечую, відповідаю, розкриваю). Діалогічна форма п’єс зумовлена тим, що вони призначаються для вистави на сцені. Проте дійові особи п’єси не тільки говорять, а й щось роблять, певним чином поводяться. Єдність висловлювань та дії персонажів у драматичному творі нерозривні. Мова автора в п’єсі посідає невелике місце. Це список дійових осіб, описи вигляду сцени, імена персонажів перед їх висловлюванням. У списку дійових осіб вказується, хто є кожний з персонажів, часом описується їх зовнішній вигляд, розкриваються деякі риси характеру. До мови автора нележать також зауваження в дужках (рідше - між рядками) про те, з якою інтонацією, з якими почуттями, жестами, мімікою говорить персонаж, що при цьому робить, як поводиться. Мова автора в п’єсі називається ремарками (від фр. ге-тагдие - помітка, примітка). Наявність ремарок також зумовлена вимогами й особливостями сценічного мистецтва. Вони допомагають створити сценічний образ, який втілював би задум автора; костюмеру, гримеру - надати актору зовнішнього вигляду, відповідного ролі; декораторам - відтворити авторські описи сцени в інтер’єрах та пейзажах. Читачеві ремарки допомагають краще уявити зображене в п’єсі. Зверніть увагу на те, що в ремарках дієслова мають форму теперішнього часу. Ця дрібна, на перший погляд, деталь дуже посутня: вона створює таке враження, немов би дія в п’єсі відбувається тепер, на наших очах. Вимогам сцени підпорядкована й будова драматичного твору. Текст п’єси ділиться на дії тому, що події, зображені в кожній з них, відбуваються в різних місцях і сцена повинна мати відповідний вигляд. Між діями під час вистави робляться перерви (антракти). Вони потрібні акторам і глядачам для відпочинку, а декораторам - для переобладнання сцени. Дії поділяються на я в и, що зв’язано з появою на сцені або виходом артистів за куліси. Образи-характери в п’єсі творяться тими ж прийомами, що й у епосі, проте роль кожного прийому не однакова. Найбільшого значення набуває мовлення персонажа, його вчинки, поведінка, зовнішність. Авторська характеристика (в ремарках) відіграє значно меншу роль, аніж у епосі. Обсяг драматичних творів такий, щоб вистава тривала не більше чотирьох годин. Драма (гр. йгата - дія) - літературний рід, у творах якого, призначених для вистави на сцені, явища життя й характери розкриваються в розмовах та дії персонажів. Основні особливості драматичних творів: єдність дії та слова; зображення персонажів через їхні вчинки, поведінку, висловлювання; відтворення подій як живого процесу; наявність ремарок; призначення для вистави на сцені; поділ тексту на дії, картини, яви; діалогічна форма. Ви знаєте, що є різні драматичні жанри, основні з яких - драма (як вид), комедія, трагедія. Комедії можуть бути гумористичні («Фараони» О. Коломійця) і сатиричні («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого). В гумористичних комедіях викриваються хиби в характерах окремих людей, внаслідок чого герої потрапляють у рівні смішні ситуації. У сатиричних комедіях викриваються і засуджуються корінні пороки суспільного життя. Критика сучасної письменникові дійсності незрівнянно глибша, ніж при гумористичному зображенні, гостріша, спрямована не на викорінення пороків (викорінити їх і не можна!), а на знищення самого ладу, який породжує такі потворні явища.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
