Футуризм і Велимир Хлєбніков
Велимир Хлєбніков (1885-1922). Неоціненний внесок у розвиток ідей футуризму вніс визначний російський поет Велимир Хлєбніков. Хлебников - хляби созвучий мятежние, превозмогание косности космоса. Надобно сердце неслиханно нежное, чтобы предтечею стать Маяковского …Думали: музы запущенний хлев, ритмов расхристанних душный склеп. Вышло: сиротство судьбы одолев, Хлебников - века насущний хлеб”, - писав про поета Зіновій Валвшонок. ”Колумбом нових поетичних материків” назвав його Маяковський, з гіркотою констатуючи прижиттєву невизнаність поета: "Пої.;т’і.!чиа слава Хлєбнікова безмірно менша від його іначення”. Хлєбніков був ні на кого не схожим, виділявся поетичною екстравагантністю навіть серед футуристів, яких він називав будетлянами. Його поезія - це каскад нескінченних художніх експериментів і творчих пошуків, спроба віднаходження кореневих, найбільш сутнісних закономірностей історичного розвитку людства і буття кожної окремої людини, спроба побудови універсальних законів мислення і мови і таких жо вічних законів космосу, який асоціювався для нього з величезною зоряною книгою із вписаними до неї V”ізигляді таємничих символів знаками природи. Ідеї Хлєбнікова відбиті у його численних поетичних і прозоьих тіюрах "Гра в (1еклі”(1912), "Світ з кші/,я”(1912), "Вчитель і учень”(1912), "Слово як таке”(1913),”Битви”(1917), "Ізборник віршів”(1907- 1914), "Творіння” (1901 - 1908), "Помилка смерті” (1917), "Зангезі”(1922) та інших. Спектр творчих зацікавлень поета надзвичайно широкий: це й історія Русі, її вірування та фольклор, загальнослов’янська міфологія, азіатські релігійні та міфологічні мотиви, автобіографічний елемент, перспективи розвитку людської цивілізації тощо. Хлєбніков створив чимало зразків експериментальної лірики, в якій виявили себе принципи нової словотворчості. Це й вірш, повністю побудований на однокореневих словах, поєднання яких створює незвичайний звуковий ефект і складну гру емоційносмислових значень: О, расемейтесь, смехачи! О, засмейтесь, смехачи! Что смеются смехами, что смеянствуют смєяльно, О, засмейтесь усмеяльно! О, расемещищ надсмеяльних - смех усмейний смеячей!…” і т.д. Це й вірші звукообрази, які створюють пластичний, майже наочний портрет народжуваного через вірш і артикульованого звука. Це й вірші”перевертні”, які читаються і зліва направо, і справа наліво. В такій формі він написав цілу поему "Разін”: Сетуй утес! Утро черту! Мы, низари, летели Разиним. Течет и нежен, нежен и течет. Волгу див несет, тесен вид углов… У пошуках суто слов’янських слів Хлєбніков часто звертався до української мови: "хата”, "вырей”, "чоботы”, "онучи”, "Горинож”, "что ты робишь печенеже?”. Українська тематика звучить і в окремих його творах - "З пісень гайдамаків” (1912), "Курган”(1915). Знайомий поета Д.Петровський розповідав, що "Хлєбніков, по материнській лінії був українцем, …чим і пояснюється велика кількість утворених від українських коренів слів у його творах. Українська мова, яка до цього часу залишається більш безпосередньою і свіжою, такою, що зберігає звукову символіку, була необхідна Хлєбнікову, що експериментував у цей час з мовою”. Цікаво, що Хлєбніков не лише був знайомий з творчістю Т.Шевченка, але й у своїх листах, написаних з війни (1914 р.) проводив аналогії між своєю важкою солдатською долею і солдатчиною Т.Шевченка часів його заслання. Але чи не найбільш цікавим і значним був внесок поета у розробку створюваної футуристами зарозумілої мови. Зарозуміла мова - це, як відомо, специфічний різновид індивідуальної словотворчості, що вбирає слова і словотворчі звороти, які характеризуються ослабленістю або й повною відсутністю предметних значень, букв. - мова, що лежить за межами раціонального розуміння /узвичаєних його норм/, безпредметна мова. Експерименти над мовою проводили усі футуристи, але концепція зарозумілої мови Хлєбнікова була найбільш аргументованою і глибокою, "…слово, - писав він, - звукова лялька, словник - зібрання іграшок. Але мова природно розвивалася з небагатьох одиниць абетки; приголосні та голосні звуки були струнами цієї гри в звукові ляльки. А якщо брати сполучення цих звуків у довільному порядку,наприклад: бобзоби або дыр бул щ (ы) л, або Манч! Манч! (або) чи брео зо! - то такі слова не належать до жодної мови, але водночас щось говорять, щось невловиме, але існуюче /…/ …ці довільні сполучення (звуків), гра голосу поза словами,отримали назву зарозумілої мови. Зарозуміла мова - означає те, що лежить за межами розуміння. /…/ Те, що в закляттях, замовленнях зарозуміла мова підпорядковує і витісняє зрозумілу, доводить, що у неї особлива влада над свідомістю, особливі права поряд із зрозумілою. Але є шлях зробити зарозумілу мову зрозумілою. Якщо взяти одне слово, скажімо, "чашка”, то ми не знаємо, яке значення має для цілого слова кожен окремо взятий звук. Але якщо зібрати усі слова з першим звуком Ч (чаша,череп,чан і т.д.), то усі інші звуки одне одного взаємознищують, і те загальне значення, яке є у цих слів, і буде значенням Ч. Порівнюючи ці слова на Ч, ми бачимо, що всі вони означають "одне тіло в оболонці іншого”; Ч - означає "оболонка”. І, таким чином, зарозуміла мова перестає бути зарозумілою. Вона перетворюється в гру за усвідомленою нами абеткою - новим мистецтвом, на порозі якого ми стоїмо. Зарозуміла мова виходить з двох передумов: ‘.. 1) Перший приголосний простого слова керує усім словом - наказує іншим. Слова, ідо починаються однаковим приголосним, об’єднуються одним і тим же поняттям і немовби летять з різних боків в одну і ту ж цятку свідомості. Якщо взяти слова "чаша” і "чоботи”, то обома словами керує, наказує звук Ч. Якщо зібрати слова на Ч:чулок, чоботи, черевики,чувяк, чуни, чуп(а)ки, чохол і чаша, чара, чан, челнок, череп, чахотка, чучело, - то бачимо, що усі ці слова зустрічаються у цятці такого образа. Буде це чулок або чаша, в обох випадках обсяг одного тіла (ноги або води) заповнює пустоту іншого тіла, яке служить для нього поверхнею. Звідси чара як чарівна паличка, що сковує солю зачарованого - воду у відношені чари, зиіси чаять, тобто бути нашою для вод майбуття. Якщо виявиться, що Ч у всіх мовах маєодне і те ж значення, то вирішується питання про світову мову: усі види взуття будуть називатися на Че ноги, усі види чашок - Че соди, ясно і просто. Принаймні "хата” означає хата не лише поросійськи, але й поєгипетськи; "хижина, халупа, хутор, храм, хранилище ", - ми бачимо, що значення (X) - "смуга перешкоди між точкою й іншою точкою, що рухається до неї”. Значення В в обертанні однієї точки наколо іншої, нерухомої. Звідси - вир, вол, ворот, вьюга, вихрь і багато інших сліз. М - "поділ однієї величини на бйзконєчно малі частки”. /…/ Таким чином, зарозуміла мова є майбутньою світовою мовою в зародку. Тільки вона може об’єднати людей. Зрозумілі мови вже роз’єднують”. Ось характерний зразок практичного використання зарозумілої мови у самого Хлєбнікова (монолог Зангезі з однойменної "надповісті”, площина XIX): "К Зангези подводят коня. Он садится. Зангези Ивєрни виверни, Умний игрень! Кучери тучери, Мучери ночери, Точери тучери, вечери очери. Четками чуткими Пали зари, Ивєрни, виверни, Умний игрень! і т.д. Спектр творчих зацікавлень Хлєбнікова надзвичайно широкий. За оцінкою С.Бавіна, "усю творчість Хлєбнікова можна розцінювати як велетенський фрагмент словесного вираження природнокосмічного і земного буття. Історія Русі у співвіднесеності з історією Польщі (поема "Марина Мнішек”), з історією Азії (поема "ХаджіТархан”), з сучасністю (поема "Сільська дружба”); міфологія індуїстська (вірш "Мене приносять на слонових…”) і слов’янська (вірші "Перуну”; "Ніч в Галіції”); те ж розмаїття - в повістях: азіатські мотиви - в "Мисливці Усагалі”, російські - в "Миколаї”, південнослов’янські (”чорногорські”) - в "Загартованому серці”… В багатьох із названих творів помітно виділяється і елемент автобіографізму, що легко поєднується з надзвичайно широкими історичними узагальненнями”. Серед творів Хлєбнікова - численні "епоси” - слов’янський фольклорний епос (”Лісова діва”, "Віла і Лісовик”, "Шаман і Вєнера”, драмаказка "Сніжимочка” та інші), азіатський (”Труба Гульмули”, "Ази і узи”, "Тиран без Те”), фантастична лірикофілософська повість "Ка” - про людський дух, що поєднує часи, народи, міфологічні й історичні уявлення про душу, творчість, кохання. Це, нарешті, стаття "Ряв про залізниці”, в якій Хлєбніков розмірковує про розвиток цивілізації у зв’язку з розвитком транспорту в країнах Європи, Америки, Росії. В 1921 році романтик-фантазер Хлєбніков приєднався до частин Червоної Армії, які здійснювали похід до Персії з метою надати допомогу іранським революціонерам. У тому ж 1921 р. Хлєбніков сказав: "Люди мого завдання часто вмирають, коли їм виповнюється тридцять сім років”. Наступного року він помер у віці 37 років.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
