Філософія Гегеля як теорія культури
Філософія Гегеля зробила значний вплив на культуру Нового часу. Тому й почнемо з XVIII ст., з німецького філософа Г.В.Ф. Гегеля (1770 -1831), представника німецької класичної філософії. Саме він по-новому розглянув культуру, розум і людину. Гегель, спираючись на ідеї Просвітництва, де культуру вважали реалізацією людського розуму, розглядає культуру як реалізацію розуму, але це вже Світовий розум або Світовий дух. Все, що робить людина, є втіленням цілей Світового духу, який диригує історією. Гегель виявив надіндивідуальні закономірності світової культури і передав їх через логіку понять. У працях "Філософія історії”, "Естетика”, "Історія філософії”, "Філософія права” Гегель уперше створив грандіозну злагоджену картину розвитку культури (такої логічної картини до нього не існувало). Розвиток культури від філософії, релігії й мистецтва до державних форм вперше було розглянуто як закономірний, цілісний процес. Гегель не ігнорує різноманітність культурних форм і якісні відмінності національних культур. Але кожна національна культура, за Гегелем, це лише ступінь у саморозгортанні Світового духу. Головний недолік цієї теорії - відсутність місця для автономності і самоцінності людини. В той же час багато глибоких та плідних думок про мистецтво, міф, релігію, науку, природу, символи перетворюють праці Гегеля на важливе джерело культурологічного знання, а виявлення закономірностей розвитку культури дозволяють розглядати концепцію Гегеля як теорію культури.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
