Характеристика Петра Сагайдачного
Багато дослідників життя і діяльності Петра Конашевича-Сагайдачного часто зверталися до історичних документів, де Згадується ім’я славного гетьмана України. Напевне, немає історика, який би не використовував спогади польського письменника Я. Собеського. Він не тільки добре знав Сагайдачного, але й бував разом з гетьманом у походах. Будучи очевидцем і учасником Хотинської битви, Я. Собеський написав книгу "Історія Хотинської війни”, в якій згадує: "Скільки очолював Сагайдачний запорозьке військо, всюди був овіяний славою подвигів на суходолі й на морі і мав незмінне щастя. Кілька разів погромив татар у степах перекопських і навів страх на Крим. Не менше уславили його морські походи - зруйнував кілька великих турецьких міст у Європі та й Азії, лопалив околиці Константинополя. Взагалі був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві проворний, діяльний, в таборі сторожкий, мало спав і не пиячив, на нарадах був обережний і у всяких розмовах неговіркий”. Сагайдачний, як згадує той же автор, - проти козацького свавілля бував дуже суворим і за великі провини карав навіть смертю. Поляки визнавали, що саме українському гетьману вдячні за врятування Польщі від турецької армії, "під небеса вихваляли заслугу козаків і Сагайдачного, їх мужність, витривалість, порядок, обізнаність з війною”. Перед смертю, що настала в квітні 1622 року від отруйної стріли під час Хотинської битви, П. Сагайдачний заповів своє майно на освітні, наукові та благодійні цілі, а 1500 злотих подарував Київській і Львівській братським школам. На похороні братчики читали похвальні вірші, видані потім окремою книжечкою. Прославляли мужність гетьмана, його любов до свого народу, до освіти й церкви та ставили, його у приклад козацтву. Книжка ця була також похвалою всьому Війську Запорозькому та заохоченням, щоб ішли козаки слідами Сагайдачного та боронили далі народні справи. Ректор Київської братської школи Касіян Сакович написав красномовний панегірик, в якому назвав Сагайдачного мудрим ватажком і відданим покровителем православ’я, пов’язав його діяльність із традиціями київських князів. Визволення України, яке розпочав Петро Конашевич-Сагайдачний і продовжив Б. Хмельницький, відстоював також Іван Мазепа. Він мріяв про звільнення України з-під влади всіх сусідів. Але мусив поступати дуже обережно, бо тоді при владі у Росії був Петро І, лютий тиран і ворог нашого народу. Доба Мазепи - це час відродження України, епоха політичного, економічного і культурного поступу. Шкода, що його мріям до кінця не судилося здійснитися. Те, про що мріяли славні гетьмани України, стало реальністю тепер. Ми живемо у незалежній державі.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
