У трагедії Шекспіра «Гамлет» зображений новий на той час тип героя – герой-гуманіст. Протягом твору Гамлет намагається вирішити складні морально-етичні проблеми, дійти істини. Він робить свої вчинки на основі філософських міркувань.

Одним з головних морально-філософських питань, які хвилюють Гамлета, є питання помсти. Помститися вбивцеві свого батька, покарати зло, і тим самим продовжити ланцюг злодіянь? Чи змиритися, знести та простити? Чи варто оборонятися під ударами долі? Наприкінці твору Гамлет доходить висновку, що безкінечно терпіти зло неможливо. Але на це вічне питання людство дотепер не має ясної відповіді.

Мотиви таїни життя та загадки смерті також хвилюють Гамлета? «Бути чи не бути?» - це знамените питання він задає собі у монолозі. Що таке життя, і що чекає людей поза ним? Сон? Чи щось інше? Як це так, що один удар кинджалу може навіки зтерти цілий світ людини з її почуттями, переживаннями? Чи це неможливо? Біля могили шута Йоріка Гамлет розмірковує над тим, куда дівається земна слава: пиха придворних, метушня службовців, військова доблесть полководців, краса світських дам.

Ще один морально-філософський мотив твору – роздуми про вірність та відданість. Гамлет роздумує про свою відданість батькові. Його до глибини душі вражає швидке весілля своєї матері з братом покійного чоловіка, «ще почервоніння не спало на віках від сльоз, ще цілі чоботи, в яких вона супроводжувала гроб батька»: «О, жінки, вам ім'я - віроломство!» Гамлет розмірковує над тим, наскільки ж люди у суспільстві «нікчемні, плоскі і тупі» в своїх прагненнях до грубої користі.