Творчість Рея Брэдбери — одно з дивовижних проявів американської культури сучасності, цього складного конгломерату, в якому химерно і суперечливо перемішалися бунтівники з мракобісами, провісники добра з апологетами насильства, талант з вульгарністю.

Брэдбери — видатний майстер слова, визнаний стиліст, тонкий психолог, проникливий лірик, але найточніше — мудрий казкар, що з’єднав в собі прозорливість старійшини, що знає ціну людським словам і справам, із захопленим поглядом дитини, що уперше побачила ніжні і ясні фарби світанку.

Рей Брэдбери — автор багатьох книг, що зумів перетворити на справжнє мистецтво фантастику, ту саму фантастику, яку деякі і до цих пір вважають літературою другого сорту, не заслуговуючою серйозного відношення. Ймовірно, він поступається таким гігантам, як Хемингуэй, Стей-нбек, Фолкнер в грунтовності і глибині дослідження західного суспільства, але в чомусь він і дальновиднее їх, тому що наважується поглянути за горизонт, щоб спробувати розглянути, куди ж йдуть рейки сьогоднішнього соціального розвитку.

Книги Р. Брэдбери включили величезний комплекс ідей, думок, настроїв, тривог і радощів сучасної Америки, цьому охопленню може позаздрити найуважніший спостерігач громадських устоїв, хоча дія його оповідань найчастіше відбувається зовсім не в сьогоднішніх Штатах, а у більш менш віддаленому майбутньому, або взагалі за тридев’ять земель від рідної планети. Фантастика про майбутнє, стверджує Р. Брэдбери, допомагає «жити в сьогоденні. Адже майбутнє народжується з сьогодення. Майбутнє створюється нами і зараз. У кожну хвилину, яку ми проживаємо, нам дана можливість .творити його».

У новітній фізиці існує поняття «простір — час» як єдине ціле; ось так і в творчості справжнього письменника любов нерозривно пов’язана з ненавистю. Любов до людини, ненависть до усього нього ворожому — до того, що заважає людині бути гідним цього гордого звання, — така рушійна пружина творчості Брэдбери. Ця нероздільна «любов-ненависть» допомогла йому створити, можливо, найсильніший з нескінченної множини написаних в нашому столітті «романів-попереджень» — «451° за Фаренгейтом», книгу, що принесла авторові всесвітню популярність.

Серед антиутопій XX століття твір Рэя Брэдбери виділяється якимсь особливим глибинним трагізмом. У романі немає сцен масових страт, ядерного апокаліпсису, шкідливих космічних прибульців, що гублять на Землі усе живе. Але в цьому творі є щось набагато більше страхітливе і фантастичне: це фігура пожежника, озброєного не брандспойтом, а вогнеметом, заправленим гасом. І завдання пожежника — не гасити пожежі, а розпалювати їх. Адже основну небезпеку в антиутопічному майбутньому по Брэдбери представляють книги — сховище знань, накопичених людиною за багато віків. Папір — нестійкий матеріал. Вона спалахує при досить невисокій температурі: 451° за шкалою Фаренгейта вистачає, щоб знищити пам’ять людства про саме собі.

Пожежники Брэдбери абсолютно упевнені в тому, що їх одвічна місія — мчатися по сигналу тривоги і випалювати крамолу за допомогою гасу. Тут криється ще один з безлічі парадоксів, буквально нанизаних автором на канву його знаменитого твору.

Пафос роману «451° за Фаренгейтом» знаходиться в умінні автора виразити власне — ніжне і трепетне — відношення до книги. Для Брэдбери книга — це передусім символ мудрості, пориву на щастя, потяги до знань. Саме книга здатна вивести людину з похмурого лабіринту низинних пристрастей, подарувати людській душі спокій, дати рівновагу розуму людини. Якщо пильно вглядітися в творчість Рея Брэдбери, стає ясно, що головною темою письменника залишається досягнення і досягнення людяності.

Головний герой твору — пожежник Гай Монтэг.

Його Місія, як вже було сказано, надзвичайно проста. Тим більше, в часи, зображені в романі, книг на Землі залишилося зовсім небагато, і пожежників турбують нечасто. Монтэг — житель свого абсурдного світу, що до певного часу ухвалює усі його закони і правила. Але Гай Монтэг міняється, стає відщепенцем, і «чудовий новий світ» показує своє справжнє звірине обличчя, влаштовуючи полювання на збіглого пожежника.

З прозорливістю генія Брэдбери передбачає бурхливу експансію «масової культури», що уміє отруїти, покалічити, обдурити кожного, хто доторкнувся до цього феноменально всюдисущого і всепроникного сурогату культури.

Книга для б, рэдбери — це не просто предмет, річ, переплетені папірці з надрукованими на них значками. Для нього книга — це чарівний символ, що набув відчутної форми, згустка мудрості, людяності, доброти, прагнення на щастя — словом, усього того, що робить людину людиною, Але ж це і є головна тема усієї творчості письменника.

«Фантастика, — якось сказав Брэдбери, — це наша реальність, доведена до абсурду». Суспільство, в якому живе Брэдбери, сьогодні не спалює книг, навпаки, полиці книжкових крамниць в США забиті всілякою літературою. У тому числі і прекрасними класичними творіннями, але проте статистика безпристрасно свідчить: величезна кількість американців взагалі не читає книг, зате 95% сімей більше чверті вільного часу проводять, втупившись в мерехтливий телеекран. Але з тих, що читають, у свою чергу, більшість цікавиться зовсім не Диккенсом або Хемингуэем…