Ранок. Людина прокидається і не знаходить себе. Ще є думки, але вони переважно «вчорашні»: «потрібно не запізнитися на роботу», «або дзвонить годинник». А людини вже немає. В той же час в ліжку лежить на спині величезна дивна комаха, безпорадно теребить ніжками.

Що це? Нічні жахи? Важка психічна хвороба? Ні, це реальність. Реальність, в якій житимуть герой новели «Перетворення». Реальність, в яку повірить читач. Особлива реальність Ф. Кафки.

Колись древні люди не могли пояснити багатьох природних сил, шляхів людської долі. Їх фантазія створила міфи про богів і надприродні істоти, які правлять світом, керують долями і вчинками людей. Реальність і фантастика в таких міфах тісно перепліталися, відбиваючи неможливість людини логічно осмислити світ, в якому вона жила. Багато старовинних міфів розповідало про перевтілення людини в квітку, дерево, тварин. Переважно герої давніх міфів каралися перевтіленням за недоліки характеру, погані вчинки. І таке перевтілення сприймалося як попередження, застереження людям.

Ф. Кафка створює свій міф. Реальність і фантастика об’єднуються, щоб створити образну картину сучасного авторові світу, безжального і абсурдного, де нічого не піддається логічному тлумаченню, де людина приречена на самітність, де відчувається вона лише комахою.

За що доля карає головного героя новели Грегора Замзу? Він звичайна молода людина. Усе його зусилля і турботи були підпорядковані сім’ї. Він наполегливо працював, щоб утримувати збанкрутілого батька, хворої матері, молодшої сестри. Роботу свою він не любив і мріяв колись покинути її, але не тепер, а колись. Коли сім’я буде забезпечена, коли сестра вчитиметься в консерваторії, про яку мріє. Саме про це мріє Грегор, лежачи в ліжку і відчуваючи в собі якісь дивні зміни, але ще не усвідомлюючи їх. Він лише відчуває, що йому важко перекинутися на праву сторону, на якій він звик спати. Такі деталі, які ними насичує розповідь Кафка, тільки посилюють враження достовірності усього, що відбувається. Врешті-решт герой переконався, що він перетворився на комаху, що це не сон, не мрії, як здавалося йому спочатку. І, переконавшись, герой прийшов в жах. Але зовсім не від самого перетворення. Прийшов в жах, що запізнився на потяг і тепер немає надії бути на роботі вчасно. Прийшов в жах, що в новому виді йому важко буде працювати з клієнтами і сім’я залишиться без коштів. Прийшов в жах, коли почув лагідний голос матері і у відповідь свій писк, йому соромно за перевтілення перед рідними.

Цікаво, що Грегор нікого з близьких не закликає на допомогу, хоча це була б нормальна реакція. Він майже відразу сприймає своє перевтілення без внутрішньої боротьби. А усі свої зусилля зосереджує на пристосуванні до нового тіла, до нових умов життя. І навіть знаходить дещо приємне у своєму новому положенні. Наприклад, він з’ясував, що може лазити по стелі, і навіть полюбив довго там висіти. Його мучать сором і безвихідь, але він навіть собі не ставить питання, чому з ним це сталося, за що він покараний. Можливо, тому, що внутрішньо, ще будучи людиною, Грегор почував себе комахою, яка нічого не може змінити в житті? Можливо, тому, що у своїй сім’ї він був самотній і його любили до тих пір, поки він приносив користь? На ці питання автор не дає відповіді. Його стиль, насичений побутовими деталями, навпаки, ніби змушує читача зосередитися на подіях, а не роздумувати над причинами положення. І цей стильовий прийом знову нагадує давні міфи, в яких подавалася лише розповідь про події, і кожен мав право тлумачити їх. І на додаток міфи були твором колективної творчості, позиція автора не мала ніякого значення. Об’єктивний, або як його називають, «протокольний стиль» Кафки має, можливо, таку саму мету. І «міф Кафки» теж кожен має право тлумачити відповідно до своїх життєвих цінностей.

Напевно, події, описані в новелі, невипадково починаються уранці. Ранок. Людина прокидається. Можливо, щоб почати новий день. Багато в чому схожий на попередній, але новий. Можливо, щоб почати нове життя, щось докорінно змінити в собі. Оскільки вона людина і прагне відчувати свою значущість, свою здатність змінити світ.