О. Генрі. Короткі відомості про письменника
Мета: ознайомити з цікавими фактами біографії письменника, особливостями побудови його оповідань та їх гумористичним забарвленням; поглибити поняття про засоби комічного; виховувати почуття гумору, любові до ближнього, милосердя. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: портрет О. Генрі, виставка творів письменника, ілюстрації карикатур, та шаржів О. Генрі. Хід уроку І. Повідомлення теми, мети уроку Диктор-ведучий.Розпочинаємо нашу радіопередачу. До вашої уваги інтерв'ю з письменником О. Генрі, видавцем газети «Пост», літературним критиком. ІІ.Сприйняття навчального матеріалу 1. Вступне слово. Дослідникам творчості письменника довелось немало попрацювати, щоб встановити справжню, а не вигадану біографію О. Генрі. Чому він був змушений говорити про себе напівправду, стане відомо далі. Послухайте інтерв'ю, які проллють світло на сторінки життя письменника, особливості побудови його оповідань та своєрідність гумору. 2.Інтерв'ю з письменником О. Генрі. Журналіст. Містер О. Генрі, розкажіть про своє дитинство. О. Генрі. Народився 11 вересня 1862 року, справжнє ім'я — Вільям Сідні Портер. Провів дитинство в містечку Грінсборо (штат Південна Кароліна). Батько, лікар, був здібною людиною, доброю, але трішки дивакуватою. Він залишив медицину через захоплення механікою, витратив всі кошти сім'ї на невдалі винаходи. Нас із братом виховувала тітка (мати померла, коли мені було 3 роки). Підрісши, я був змушений прийняти пропозицію дядька піти до нього учнем в аптеку. Журналіст.Хочу нагадати читачам, що в маленьких американських містечках аптека — це не тільки медичний заклад, а й свого роду клуб, куди сходяться обмінятись новинами, поговорити про політику й комерцію, зіграти в шахи чи доміно. Життя в маленьких містечках нудне, і, щоб якось розвеселити відвідувачів, ви, кажуть, стали карикатуристом? О. Генрі. Так, я малював шаржі та карикатури на відвідувачів і мав славу «гумориста». Тут я здружився з доктором Холпом, конкурентом батька. Той запропонував поїхати з ним у Техас на ранчо його брата. Журналіст. І ви стали ковбоєм... Ковбой—(англ.)північноамериканський пасту х-вершник. О. Генрі. Мені було 20 років. Ковбоєм я не став, але навички, необхідні ковбою, засвоїв: чудово їздив верхи, навчився зганяти худобу. У мексиканських батраків навчився іспанським словам, а потім вивчив цю мову. І насолоджувався свободою і роздоллям! Журналіст. Як склалася ваша подальша доля? О.Генрі. Життя на ранчо набридло, і я переїхав до містечка Остін, де працював у аптеці, потім влаштувався у контору і навчився бухгалтерії. Кілька років прослужив креслярем у земельній конторі, потім у банку. Журналіст. А своє захоплення карикатурою залишили? О. Генрі. Та ні, малював шаржі на знайомих, до того ж грав на гітарі, брав участь у місцевому вокальному квартеті. Журналіст. Всіх цікавить ваше особисте життя. Кажуть, у вас була дуже красива дружина. О. Генрі. Це так. Зовнішністю і характером вона була схожа на героїню мого оповідання «Дари волхвів». Кому цікаво, можуть прочитати й уявити, якою вона була. Журналіст. Як ви з нею познайомилися, як вам вдалося причарувати таку красуню? О. Генрі. Мені було тоді 24 роки, їй — 18. Ми познайомилися на танцях. Я був тоді в гуморі, щось розповідав, вона сміялася. Ми стали зустрічатися, але батьки хотіли для Атол Естес (так її звали) чоловіка зі статком. Вони віддали перевагу іншому. Але я вмовив Атол обвінчатися таємно. Після вінчання ми пішли до друзів, у яких я жив, і ті повідомили батьків дівчини. Журналіст.Друзі О.Генрі згадують, що Атол була люблячою дружиною. Вона вважала, що майбутнє Вілла (скорочено від Вільям) — в літературі. Атол спонукала чоловіка у вільний від роботи час писати оповідання, їх стали публікувати. 1889 року Атол подарувала Вільяму Портеру красуню доньку Маргарет, але тяжко захворіла. Знадобилася допомога батьків Атол, і примирення сімей відбулося. Ще деякий час Вілл Портер працював у банку міста Остін, потім придбав газету. Вона виходила щотижня під назвою «Камінь, що котиться». Портер писав нариси, вірші, малював карикатури. Потім йому нав'язався в компаньйони англієць, який розвалив усю справу. Журналіст.(Бере Інтерв'ю у видавця «Пост»).Скажіть, будь ласка, чому ви запропонували співпрацю саме містеру Портеру? Видавець. Мистецтво короткого оповідання стало швидко розвиватися: Едгар По, Марк Твен, інші майстри цього жанру прославились як блискучі оповідачі. Портер, працюючи як журналіст, намагався обійти гострі соціальні проблеми. Вони, звісно, були присутні в його оповіданнях, але нібито краєчком торкались життя своїх героїв. Це читачам подобалось, бо головними були стосунки міжлюдьми, їх повсякденне життя. Наша газета «Пост» (місто Х'юстон, штат Техас) запросила містера Портера на постійну роботу, і він переїхав до Х'юстона з дружиною і донькою. Потім випливла якась історія з його попередньою роботою в банку. Містера Портера після піврічного судового процесу звинуватили в недостачі. Але він залишив місто і зник, не чекаючи вироку. Журналіст. Містер Портер перебрався через кордон. Жив у Гондурасі, працював на плантаціях. Але, отримавши звістку, що помирає дружина, повернувся. Атол померла в нього на руках. Влада, дізнавшись про повернення, заарештувала Портера, визнала винним, і вироком стали п'ять років тюрми. Піклування про доньку взяли на себе батьки дружини. Вирішили приховати від Маргарет долю її батька, сказавши, що він поїхав у справах. Але щоб не викликати підозри в доньки, Білл Портермав робити їй гарні подарунки на Різдво і на день народження. Вільям Портер став писати оповідання і розсилати їх у редакції журналів. Звісно, друкувати твори засудженого ніхто не взявся б. Допоміг його співкамерник, фінансист, у якого в Новому Орлеані жила сестра, їй Портер надсилав оповідання, а вона надсилала до редакції. Журналіст.Містер Портер! Зрозуміло, що за таких обставин необхідне було вигадане ім'я. Чому саме О. Генрі? О. Генрі.Працюючи аптекарем, я постійно користувався фармацевтичним довідником, автором якого був Етьєн Оссіан Генрі. Перша літера одного з імен та прізвище фармацевта стали моїм псевдонімом, під яким з'явилось перше оповідання — «Різдвяний подарунок Свистуна Діка» в журналі Мак Клюра 1899 р. Черезтрирокиітримісяці,вийшовшина волю, отримав запрошення відразу в кілька журналів. Обрав один із журналів Нью-Йорка, переїхав до цього міста, став працювати в журналі, потім у газеті «Ворлд». Журналіст. За короткий час ім'я О. Генрі стало популярним, його оповіданнями захоплювалася вся Америка. В 40 років прийшла слава. 1906 р. О. Генрі видав першу збірку оповідань «Чотири мільйони». Усього вийшло 8 збірок оповідань. Головною їх темою було зображення побуту звичайних людей. «Дари волхвів»,«Останній листок»— оповідання про те, якими чуйними, шляхетними, здатними на високі почуття можуть бути бідняки. Журналіст.(Береінтерв'юулітературного критика).Скажіть, будь ласка, в чому ви, як професійнийкритик,вбачаєтесекрет успіху оповідань О. Генрі? Літературний критик (учитель). Причин, на мою думку, декілька. По-перше, кожному оповіданню автор надавав певної загадковості. Будував його звичайно так: виникає певна ситуація, в якій задіяні всі герої. Читачеві здається, що він знає розв'язку, але незабаром з'ясовується, що він помиляється. По-друге, фінал завжди несподіваний. Вгадати його майже неможливо. О. Генрі — невичерпний вигадник, у нього завжди в запасі сюрприз. По-третє, сила впливу оповідань — у почутті гумору, з яким автор розповідає про події. Сміх оповідача завжди доброзичливий. Справжню насолоду відчуваєш від того, з якою майстерністю на кількох сторінках автор змальовує комічні ситуації, а іноді натякає на драматичні життєві негаразди. Але він пише про них з такою доброю усмішкою, з таким співчуттям, що читач завжди відчуває його душевне благородство, його потаємну мрію про те, щоб життя стало кращим. Сам письменник намагався прикрасити це життя своїми оповіданнями для тих, кому не так легко і весело, як у придуманих ним історіях. Диктор-ведучий.До вашої уваги радіопередача «Гумор для дітей». Вам пропонується прослухати оповідання О. Генрі «Вождь червоношкірих». Ваші відгуки, думки та враження просимо надсилати на адресу(зазначається номер школи, номер кабінету, прізвище вчителя).Тож смійтеся і будьте здорові! 3.Читання оповідання вчителем. III.Підбиття підсумків уроку —Вашеставленнядогероївіподійтвору О. Генрі? — Коли і чому письменник обрав такий псевдонім? — У чому секрет успіху оповідань О. Генрі? Домашнє завдання І –ІІ рівні Написати про свої враження в листі до вчителя. ІІІ рівні Написати відгук «Особливості гумору в оповіданні».
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
