Поетичне новаторство творів Д. Г. Байрона
Джордж Гордон Байрон, англійській лорд, був людиною вільнодумною. Його політичні, религійні та моральні погляди разюче відрізнялися від поглядів класу аристократії, до якого поет належав з народження. Це у повній мірі відобразилося у його творчості, в його палкій та бунтівній поезії. Як творчий метод поет сповідував романтизм, а ідеї романтизму стверджують самоцінність кожної особистості, її право на свободу поглядів, на індивідуалізм. Навіть серед романтиків того часу Байрон – окрема, дуже яскрава постать. Предметом поетичного оспівування Байрон зробив насамперед порухи власної душі, власний, «непокорний дух», «бурхливе море внутрішнього світу». Такі відкритість та щирість була на ті часи великим новаторством. Риси, які мав ліричний герой його поезій, отримали навіть назву «байронізму». Це неприборканість, пристрастність, нехтування небезпекою та протест проти загальноприйнятих норм суспільства. Водночас у ліриці Байрона звучить глибокий песимізм, тому що поет гостро відчував, наскільки дійсність не відповідає романтичним ідеалам свободи та сили духу. Як лорд англійського парламенту, Байрон став на захист луддитів – працівників текстильних підприємств. Ці люди ламали станки, намагаючись запобігти звільнення, а отже, нужденності та голоду для своїх сімей. Захищаючи інтереси власників, парламент запропонував страчувати бунтівників. Байрон був обурений таким безправ`ям, він зауважив, що вовняна панчоха в Англії цінується вище людського життя. У своїй поезії він підтримує луддитів
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
