Коли згадують ім’я робінзона, то мають на увазі людину, яка виявилася на безлюдному острові або, в переносному розумінні, самотній людини, відрізаний від всього світу. Саме ці виняткові обставини привертають увагу читача і сприяють відчуттю романтики і поетичності ситуації. Саме це привертає увагу читача до героя, який здатний на подвиг, який знаходить порятунок

у самому собі і перетворює острів Відчаї на острів Надії. Робінзон концентрує усі духовні і фізичні сили на подоланні труднощів, діє в надзвичайних умовах. І в того ж час кожній людині усе це здається дуже знайомим і зрозумілим.

Ситуація вимагає від робінзона повної зосередженості усіх його духовних і фізичних сил, тверезого мислення, точного розрахунку, швидкості мислення і кмітливості. Його нерви напружені — він готовий до зустрічі з реальністю.

Залишившись один на безлюдному острові, робінзон, незважаючи на важкий душевний стан, не впадає у відчай. Він не втрачає душевної рівноваги і здатності діяти.

У прославлянні робінзона читача у всі часи притягує сила духу і надзвичайна працьовитість, сила розуму, яка перемогла відчай. Саме такий образ відкрила для подальших поколінь епоха Просвітництва. Розум, відчуття дійсності, здатність знайти гідний вихід з будь-якої складної ситуації. Коли робінзон веде записи у своєму журналі, рахуючи усі позитивні і негативні сторони ситуації, в логіці його мислення не можна не відмітити здоровий глузд.

Образ робінзона — досягнення епохи Просвітництва — об’єднання здорового глузду і релігійно-філософської думки. Перемога героя в екстремальній ситуації, показує велич людської природи, силу духу як головних сил людського дійсного життя.