Психологічне відтворення світогляду гуцулів в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»
Мета: через аналіз художніх картин, проникнення в поетичну писанину повісті, допомогти учням збагнути неповторний колорит і чарівність Гуцульщини, самобутність гуцулів, розкрити їхнє своєрідне міфологічне світовідчуття; удосконалювати вміння, аналізувати художній твір; виховувати інтерес і повагу до гуцульських звичаїв та вірувань. Тип уроку: комбінований. Обладнання: записи коломийок, ілюстрації до повісті художниці Олени Кульчицької, Елеонори Уоффе, Леоніда Карташова, Георгія Якутовича («Стріча ворожих родів», «Іван та Марічка над потоком»), картки на кожну парту з тлумаченням діалектних слів. Поетична самобутність Гуцульщини — не лише в екзотичних пейзажах, а й в уяві і серці гуцулів. Здається, що смерека й людина тут виростають з одного кореня… Іноді природа оживає в людській уяві дивними образами — і тоді з’являються різні видіння, духи, творяться легенди й казки. Н. Горик ХІД УРОКУ І. Організаційний момент ІІ. Мотиваційний етап 1. З’ясування емоційної готовності до уроку 2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань Літературна гра «Закінчи речення» 1. В українській літературі М. Коцюбинський відомий передусім як… (Імпресіоніст) 2. Слово «іntermezzo» означає… (Перепочинок, пауза) 3. Новела «Intermezzo» присвячена… (Кононівським полям) 4. На початку новели «Intermezzo» і в її фіналі наявний образ… (Моя утома) 5. Ознакою драматичного твору в новелі є… (Перелік дійових осіб на початку твору) 6. «Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля» дійова особа новели… (Жайворонок) 7. Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку новели «Intermezzo», відносили її до… (Поезії в прозі) 8. Вівчарка Павла символізує… (Дворянство), Трепов — … (Жандармерію), Оверко — … (Принижене селянство) 9. М. Коцюбинському «присвоїли титул»… (Сонцепоклонник) 10. Новела «Intermezzo» написана у… (Час реакції) 11. Кульмінацією новели є епізод — … (Зустріч митця з селянином) 12. Уривок «Прощайте. Йду поміж людьми. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає» є елементом сюжету — … (Розв’язкою) · Доведіть тезу: «Новела «Intermezzo» — яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського». Що споріднює новелу з лірикою, музикою, живописом». · Визначте, які слухові та зорові образи підсилюють у новелі мінорну тональність, а які — мажорну? ІІІ. Оголошення теми уроку, цілевизначення. Емоційна підготовка до сприйняття навчального матеріалу Учитель. Я зараз пропоную вам прослухати голос Карпат. Перегляд відеокадрів з карпатським ландшафтом, побутом гуцулів. Музичний супровід — голоси сопілки, трембіти, звучання коломийок. Українські Карпати… Сягають вони неба не тільки вершинами. Вони високі своїм духом і неповторною красою, піснямиколомийками, дзвоном гірських потоків, широкими полонинами. Усе це, а ще — предковічна загадковість Гуцульщини привабило до себе М. Коцюбинського й надихнуло на творчість. Це стане предметом нашої розмови сьогодні. Зачитування теми, епіграфа, запис у зошити. Цілевизначення ІV. Опрацювання навчального матеріалу 1. Історія написання твору, джерела твору, його назва Михайла Коцюбинського-художника, письменника-людинознавця, митця-дослідника вабили Карпати. Задум повісті виник у письменника 1910 р., коли він упершее побував на Гуцульщині. Письменник зустрічався з гуцулами, вивчав їхні звичаї й обряди, легенди й повір’я. Весь час він проводив у мандрівках, бував у горах, повертався з полонин з квітами. Коли селяни висловлювали подив на його допитливість, то відповідав, що хоче написати правду про гуцульське життя. Крім особистих вражень, працюючи над повістю, користувався фольклорно-етнографічними збірниками В. Гнатюка, І. Франка. Назва повісті виникла не відразу. Перша — «В зелених горах», не вдовольнила письменника. Перебирає інші варіанти: «Голос віків», «Подих віків», «Відгомін передвіку», «Спадок віків», «Сила забутих предків» тощо. Нарешті зупиняється на назві «Тіні забутих предків». · Що могло не вдовольняти письменника у назві? · Яка назва найвдаліша, на вашу думку й чому? Перша назва не вдовольнила письменника, мабуть, тому, що в ній не було головного — міфологічного світу, у якому жили люди, не було заглиблення у сиву давнину, про яку авторові так хотілося розказати і яка жива й донині. Остаточна назва натякає на загадковість, казковість і дихання віків. Вона найвлучніша. Заголовок указує на злободенність порушених проблем. Предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть і зараз повторюються в нас. 2. Робота з текстом. Природа в повісті Слово вчителя З нотатника й начерків М. Коцюбинського до твору видно, які дивні, вигадливі образи викликає в нього карпатська природа. Його вражають «гори, які вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби». Коли пливуть хмари, їх «лице» видається письменникові рухливим. «Зажурені гори вкрила сумна смерека», «Кучерявий Черемош сердито поблискував сивиною і світивсь попід скелі недобрим зеленим вогнем», «В тихих місцях Черемош як сивий віл, а там, де йому твердо лежати, він скаче скаженно з каменя на камінь». Уся природа одухотворена. Ці та інші образні замальовки природи майже в незмінному вигляді входять у твір. Бесіда · Знайдіть описи природи, які, на ваш погляд, найпоетичніші. Обґрунтуйте свій вибір. · Які художні образи — плід творчої уяви письменника — викликають захоплення й подив? У процесі бесіди учитель наголошує на тому, що природа в повісті виходить за межі традиційних функцій пейзажу. Вона не просто фон чи своєрідний контраст до зображуваних подій. Гуцульські краєвиди бачаться нам очима Марічки, Івана, Палагни, Миколи. Тільки зрідка про них розповідає сам автор. Світ природи й світ людини не йдуть паралельно — вони одне ціле. Зачитування першого епіграфа як узагальнення дослідженого й обговореного і як перехід до наступного завдання. 3. Робота з текстом Світогляд і світовідчуття гуцулів, картини життя і праці. Словникова робота Плай — гірська стежка. Полонина — значна ділянка без лісу в Карпатах, яку використовують для пасовища та сінокосу. МаржиBнка — худоба. Флояра — різновид сопилки, що має майже метрову довжину і поширена на Гуцульщині. Крисаня — капелюх, бриль (від слова криси — відігнуті краї капелюха). Спузар — казкар, знавець і оповідач казок, легенд, переказів. Легінь — парубок, юнак. Черес — широкий, шкіряний пояс, зшитий з двох ременів так, що має всередині порожнину для грошей тощо. Нявка — мавка. Чугайстир — добрий лісовий дух. Щезник — злий дух, лісовик. Аріднік — злий дух, нечистий. Мольфар — чаклун, чарівник. Ватра — вогнище, багаття. Царинка — обгороджений сінокос близько біля оселі. Гоц — водоспад. Габа — хвиля. Вориння — огорожа з дерев’яних лат. Слово вчителя М. Коцюбинський — художник, психолог. Його не задовольняє малювання хай найчарівнішого казкового краю. Йому треба було зазирнути в душу людини, зрозуміти, чим ця душа живе. Не випадково в листі до М. Горького Михайло Михайлович пише: «Гуцули дуже оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою, дивними звичаями й мовою». Світосприйняття гуцулів найповніше передано через образ Івана. Бесіда з елементами дослідження художньої тканини тексту · Як проводив Іванко час у дитинстві? · Чому весь світ був для нього, «як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна»? · Звідки хлопчик черпав знання? Які це були знання? · Чи тільки Іванко сприймав так навколишній світ? · Чи закінчується казка разом із дитинством? Як вона переходить у світосприймання дорослих? Матеріал для вчителя На початку твору письменник звичайним словом «знав» добре показує світовідчуття Іванка. Знання приходило до нього само по собі. «Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав уже багато. Знав, що на світі панує нечиста сила, що аріднік править усім, що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців, серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що в лісі живе голос сокири». Фантастичні уявлення хлопчика для нього є реальними знаннями про світ. Для Іванка, ніби для давнього язичника, уся природа сповнена живої таємничої сили: «Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржинку, щоб зробити їм шкоду». Іванко тонко відчував навколишній світ. Пісня, казка, краса і таємничість природи були частиною його єства. Він має мистецьку душу, здатність до творчості. Грати на сопілці й флоярі його ніхто не вчив. Це дала йому природа. Напевно, й для інших гуцулят світ був як казка, яка не закінчувалася дитинством. У дорослому віці фантастичні уявлення не зникають, а набирають інших форм. Віра в таємничу, живу силу вогню — одна з найдавніших у світі. І язичник-гуцул вірить у надприродність вогню — ватри. · Зачитайте епізод, коли Іван вперше з’явився на полонині. Доведіть, що вогонь гуцули обожнювали. · Чи можна назвати процес виготовлення сиру чаклуванням? Матеріал для вчителя Іван з’явився серед вівчарів, коли ватаг розпалював вогонь стародавнім способом — за допомогою тріски й каменя. Письменник показує цілий обряд і характер гуцула. Вівчарі навіть не відповідають на привітання «Слава Ісусу!». Вони священнодіють. Тільки коли вогник вискочив із скалки і «ватаг побожно підняв вогонь і стромив у ватру», він обернувся до Івана й відповів на привітання. Це не примха, а обожнення вогню, який має протягом усього сезону випасання овець «боронити від усього лихого» маржинку. Коли вівчарі поверталися додому, ватаг і спузар ще залишалися на полонині, бо мусили чекати, аж поки вогонь не згасне сам, «той вогонь полонинський, що сам народився, наче бог, сам має й заснути». Кожна важлива справа на полонині супроводжується ритуальними діями, які надають їй таємничості. Звичайний процес приготування сиру відбувається як таїнство, і від цього стає небуденним, особливим. Тоді й сам гуцул постає перед нами загадковим і величним. Зачитати уривок: «Тепер має бути тихо в сараї, двері замкнені, і навіть спузар не сміє кинуть оком на молоко» до слів «Воно росте, обертає плескаті боки, купається в білій купелі, само біле і ніжне, і коли ватаг його виймає, зелені родові води дзвінко стікають в посуду». М. Коцюбинський надзвичайно майстерно малює цю сцену. Для читача, як і для гуцула, звичайний сир — живий, він народжується. · Як автор досягає такої майстерності? Дослідіть образотворчі засоби. · Чим ще характерний побут гуцулів? · Про що сповіщали трембіти? · Як гуцули ставилися до худоби? Матеріал для вчителя М. Коцюбинський не ідеалізує життя в Карпатах, немає в повісті сліпого замилування етнографією. Навпаки, з усього відчуваємо, що обставини життя й праці нелегкі, навіть суворі. Про це свідчать трагічні випадки з життя лісорубів, нелегкі умови праці вівчарів та скотарів, важке господарювання в умовах суворих стихій. Не випадково автор уводить у зміст казку про гори, яку розповідає Микола і яка свідчить про те, що вони — справа рук не Бога, а сатани. Тож поезія гір буває оманливою й таїть у собі не тільки небезпеку, а й лихо, смерть. Трембіта — тужливий голос гір — часто повідомляла про смерть, яка забирала не тільки тих, хто відпрацював своє, а й юних, як Марічка, і навіть малих дітей. Не випадково Іван був дев’ятнадцятою дитиною в сім’ї. Діти часто помирали, а рід не повинен зникнути. Збереження роду, родова свідомість — одна з ключових проблем у карпатських українців. Головним заняттям гуцулів було скотарство та вівчарство. Худоба булла годувальницею. Тож і ставлення до неї особливе. Маржину не тільки годували й доглядали, а й охороняли від злого Духа, на неї ворожили. Худібка — улюблена тема розмови між господарем і господинею, сусідами. На Маланки, за їхніми переконаннями, «до маржини у загороду приходив сам Бог» (зачитування цього уривка до слів: «Так ішло життя худоб’яче й людське, що зливалось докупи, як два джерельця у горах в один потік»). Іван після одруження у Пагною знаходив розраду й утіху, доглядаючи свою маржинку й спілкуючись із нею. 4. Презентація міні-проекту «Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців» Природженою рисою характеру дітей Карпат — гуцулів — є любов до прекрасного. Усе, що оточувало їх,— природа, одяг, побутові речі, будівлі — було таким яскравим, барвистим. Звучить уривок, у якому оживає храмове свято. Життя входить у душу гуцула прекрасною казкою, а душа його народжує красу й повертає її світові у своїх піснях: «На що б око не впало, що б не сталося на світі: чи пропала овечка, полюбив легень, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню, легку й просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті». Грати «на денцівку і флояру» було звичним чи не для кожного парубка, а дівчата складали коломийки. Не випадково, що й кохання в гуцулів оповите піснями. Іван «грав на флояру», Марічка співала. І мова цих звуків була мовою кохання. Усе це зливалося з неповторною карпатською красою: «Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла гори співанками, що їх співають ліси й сіножаті, груні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце». Розглядання ілюстрації «Іван і Марічка над потоком», прослуховування запису коломийок. Діти природи, швидкі й запальні, гуцули довго пам’ятають і добро, й образи. Битися до крові за честь свого роду — означало захистити гідність. Розгляд ілюстрації «Стріча ворожих родів». Тому це схвально сприймалося земляками, бо жити з потоптаною гідністю уважалося ганебним. Недарма чоловіки підбивали Івана битися за Палагну. Він не з ревнощів, не зі злості, а з обов’язку захистити свою честь узявся за бартку, щоб мстити мольфарові. Задумаймося, чи не ці особливості характеру зумовлюють гостру реакцію гуцулів на прояви національного приниження. Захищати гідність роду, уважають вони,— значить захищати гідність народу. І робити це наказує голос віків і голос предків. Часто ми чуємо, що непереможне прагнення українців до свободи йде з вільнолюбивих Карпат, які знають ціну гідності й честі. Однак є й інший бік розуміння гуцулами честі. Це те, як вони її відстоюють. Ворожнеча двох родів — Палійчуків і Гутенюків — це руйнація родової свідомості. Роди (зважте, не родини) ворогують, але самі вже не пам’ятають через що. Трембіти часто ридали, сповіщаючи про смерть. Можливо, то голос предків застерігав, що честь боронити треба, але не убиваючи, не руйнуючи рід. V. Підсумковий етап 1. Роздуми над епіграфом Перечитайте епіграфи уроку. Чи влучно він підібраний? Чи можна вислів Н. Горик назвати лейтмотивом уроку? 2. Рефлексія «Тіні забутих предків» мені розповіли про… VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап · Чи задоволені ви своєю роботою й роботою класу на уроці? Чим саме? · Хто з однокласників працював найкраще і чому? VІІ. Домашнє завдання 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Усний твір «Поетична самобутність Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків”». 3. Виписати цитати до характеристики Івана й Марічки.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
