Урок-диспут: Батьківська позиція Платона Ангела за п’єсою Олексія Коломійця «Дикий Ангел»
Орієнтовний план ведення диспуту 1.Життєве кредо Платона Ангела, його підтвердження у діях і поглядах. Ваша оцінка ідеалів героя. Модель діалогу при обговоренні В: «Як заробив, так і їж! Як заробив, так і одягайся» — суть цих реплік, як і ряду інших подібних за змістом висловлювань героя слід розуміти однозначно: «Добре жити можна тільки завдяки чесній невтомній праці». Дивовижну працездатність Ангела ніяк не може пояснити самому собі сусід Крячко, а старший син Петро згадує, що він ніколи не бачив, що батько відпочивав, «усе щось робить». О: Щодо однозначності життєвої позиції Платона Микитовича, то вона справді очевидна: «Жити — це працювати». Але духовно-ціннісні його орієнтири все-таки не можуть захоплювати. Матеріальне забезпечення настільки домінує в інтересах глави сім'ї, що іноді стає незручно за автора, який досить однобоко ліпить свій ідеал. Недаремно Таня іронізує, коли передбачає можливу підготовку до Павликового весілля: мовляв, батько «Запорожцем» своїм усі базари оббігає, аби натрапити на найдешевшу свинину, і т.п. 2:Добре жити, звичайно, хоче кожна людина. По-моєму, головний герой виписаний письменником так, що немає підстав звинувачувати Платона Микитовича в обмеженості. Йому приносить насолоду не тільки результат праці, а сама заглибленість у роботу. Він не може гайнувати час, «добре жити» для нього — це мати насолоду від заповнення часу корисною діяльністю, проведення його змістовно. У: Відзначаючи слушність ряду міркувань усіх учасників обговорення, маємо наголосити штрихованій опозиції письменника тогочасним ідеологам. Бажання більше заробитирозцінювалось як синдром приватновласницької психології, газети постійно засуджували «шабашників», «базарників». Обмежуючи прояви подібної ініціативи, влада тим самим культивувала фальшиву безкорисливість «совєтского человека», який успішно деградував: у пиятиці й ледарюванні, розраховуючи на турботи держави і суспільства. Драматург через різкі висловлювання героя якраз і засуджує як дармоїдів тих, що «багато балакають і мало роблять». 2.У чому полягала головна турбота Платона Микитивоча про дітей, як вона виявлялась? Чи виправдовуєте ви особисто жорстокість і категоричність батьківських вимог, чи не втрачається тут чуття міри? (Здебільшого сучасними молодими людьми не сприймається вимога здавати зароблене дорослими дітьми до спільної сімейної каси, а ультиматум, поставлений Павлику після одруження, здається украй жорстоким — батьки, мовляв, зобов'язані допомагати молодій сім'ї (при цьому поняття «допомагати» зводиться до «утримувати»). Немало й таких, що бачать на своєму боці й письменника, який, на їх думку, засуджує свого героя в цих ситуаціях. Тим часом саме так і проявляється головна стратегія Ангела у вихованні дітей, яку він окреслює чіткою формулою: «У всьому малому й великому, єдиний порадник — правда!». Платон Микитович найбільше переживає, щоб його сини та дочка не спокусилися на якісь нечесні прибутки, уміли поділитися з усіма в сім'ї, вчилися розраховувати на себе, не були нахлібниками в держави, не звикали по-споживацьки ставитись до батька-матері, але водночас уміли по-братськи поділитися заробленими з усіма в сім'ї (тому й велить Павликові віддати привезений з півночі заробіток, не приховуючи, що зі спільної каси немало піде на допомогу сім'ї Петра, який схибив проти правди, але знайшов мужності виправитися.) 3.Коли, по-вашому, відповідальність Ангела за дітей проявилася найповніше? Якою ціною далося торжество перемоги батьківських принципів? (Першим для виступу варто вибрати того з учнів, хто має аргументи щодо підготовки батьком дітей для самостійного життя і в цьому вбачає головну відповідальність героя за їх долю. Мати, наприклад, бідкається, що в дитинстві ніхто з їхніх дітей не знав іншого відпочинку від навчання, роботи в майстерні, Таня дотепно зауважує, що до одруження мусить одержувати зарплату тільки для того, щоб «перенести з однієї каси в іншу». Дисциплінованість, завбачливість — це риси, які формував Платон Микитович у своїх «ангелят» ще змалку, щоб бути за них надалі спокійним.Та, очевидно, сповна розкривається батьківська відповідальність, коли довелося втручатися в особисті проблеми дорослих дітей: Петра переконати у необхідності зректися нажитих благ, посади і кар'єри, Павлика — заробити на утримання власної сім'ї, випровадивши з дому, Федора — дати лад особистій проблемі, Танго — освоїти більш високооплачуваний фах. І все це — заради утвердження їх людської гідності і честі. Чого це коштувало батькові, який свій біль і муки ховав у душі, свідчить сумний фінал: переповнене непосильною ношею серце не витримало). 4.Чому, за висловом Петра, в його душі ніколи не затихає сімейна пісня з рефреном-нагадуванням «...бо йде тато»? (Це чи не найвиразніше свідчить про успіх Платона Микитовича у вихованні дітей: у них вироблено самоконтроль, звичку звіряти свої кроки з батьковими настановами, вони надійно захищені від негідних впливів. Чи не тому «Петро, збочивши заради кар'єри, зумів піднятися над корисливими розрахунками і такий же вибір зробила Ліда?) 5.Як ставився герой до того, що серед окремих знайомих мав репутацію жмикрута і деспота? Чому підтримував в'їдливого критикана Крячка як позичками, так і власною дружбою з ним? (Із того, що Платон виявляє повну байдужість до звинувачень у зажерливості, скупості, батьківській жорстокості, випливає висновок як про його глибоку внутрішню порядність і великодушність, так і про цільність натури, вірність власним принципам. Він не рекламує своїх чеснот: для розумних і вдумливих вони очевидні, а до полеміки із людьми недалекими опускатися собі не дозволяє. На сусіда Крячка дивиться як на жертву системи, в душі шкодує його, розуміючи, що зацикленість на соціалістичних догмах не вина, а біда людей його покоління.) 6.Чи випадково підібрав письменник своєму героєві прізвище ? Як пояснити семантичну парадоксальність словосполучення «Дикий Ангел»? (Звичайно, назва має виразний притчовий характер. Адже носій прізвища «Ангел», погляди і дії якого на перший погляд межують із самодурством, при проведеному вище аналізові постає перед читачем таки праведником, що зайняв позицію чіткого протистояння згубній суспільній орієнтації. Дикими ж виявляються саме ті, хто отруєний духом класової пильності, називає так чесного трудівника, людину державницького складу мислення і громадянської відповідальності). 7.Чи відповідає визначення автора «повість про сім'ю» ідейно-тематичній спрямованості твору? (Виходячи з попереднього дослідження — ні. Адже головний герой рівносильно перейнятий як сімейними, так і громадянськими проблемами. Йому особисто вже нічого не треба було, але себе не щадив, був непримиренним до споживацьких настроїв: «Не заробив, а їсть — значить, злодій!» Письменник виразно казав своїм твором: «Не туди йдемо!», але, очевидно, з цензурних міркувань «бажав за потрібне дати відомий підзаголовок. 8.У чому секрет успіхущасливої сценічної долі п п’єси «Дикий Ангел» за радянських часів? (Глядач добре зрозумів письменника, зрозумів, що твір не стільки про сімейні тривоги, скільки про ідеологічні, що в ньому з болем відтворено ціннісні перекоси доби розвинутого соціалізму. У позиції Ангела вгадувалась ідея необхідності реформаторських починань, а безплідність сліпого просування Крячка, що є типовим представником радянських мас за марксистсько-ленінськими приписами, ще більше увиразнювала протестантський характер твору. Правда часу, дещо завуальовано, але досить конкретно змальована драматургом, актуальність порушених проблем забезпечили п'єсі велику популярність у 80-х роках — якраз напередодні кардинальних суспільно-політичних перемін.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
