Едгар Аллан По - один з найзагадковіших і дивних письменників XIX століття. Його твори донині розбурхують свідомість читачів і критиків. Але не менш цікавлять шанувальників творчості Едгара По секрети його життя і таємниці його смерті. Письменник був дуже ексцентричною і незвичайною людиною, і його життя також повністю відповідало цим епітетам. І навіть після смерті письменника навколо нього продовжують відбуватися дивні й загадкові події. Одна історія про таємного шанувальника, який щорічно відвідує могилу письменника в день його народження, гідна місця в пантеоні його оповідань.

Едгар По є представником американського романтизму. У той час, коли ця літературна течія вже завершувала свій урочистий хід в Європі, в Америці вона тільки набирало популярності. Едгар По багато в чому був новатором. Він одним з перших американських письменників почав створювати твори у вигляді коротких оповідань. Також письменник вважається засновником детективно-фантастичного жанру в літературі.

Існує думка, що творчість Едгара По сприяла розвитку жанру наукової фантастики. Можливо, але сам письменник використовував науку у своїх творах виключно для додання фону подій і атмосфері оповідань «соковитості» і правдоподібності. При своїй декоративній ролі в творах, наукові факти покликані лише запалити цікавість і поглибити увагу читача. Деякі критики кажуть, що фантазія Едгара По була блідою порівняно з розвитком реальної техніки. Його звинувачують в «логічному розгортанні уже відомих винаходів» і «простому перерахуванні фактів». Але називати фантазію одного з найвидатніших містиків XIX століття «слабкою» і «бідною» більш ніж блюзнірство. Розповіді та вірші Едгара По вплинули на творчість таких відомих письменників як Оскар Уайльд і Говард Філліпс Лавкрафт. Псевдонім засновника сучасного японського детективного жанру Едогави Рампо також невипадково співзвучний імені письменника.

На творчість самого Едгара По зробили сильний вплив німецькі романтики, зокрема, Ернст Теодор Амадей Гофман. Але на відміну від свого попередника, в творах якого фоном для незвичайних подій служила цілком буденна обстановка, По помітно пішов у надприродне. Але саме завдяки своїм «похмурим» і містичним розповідями він отримав найбільшу популярність.

Вершиною творчості Едгара По справедливо вважають оповідання «Лігейя» (1838) і поема «Ворон» (1845). Вони принесли автору прижиттєву популярність, хоча і не поліпшили його фінансового добробуту. Неповторна містична атмосфера, таємничі події, "саспенс” і незвичайна розв'язка - от, чим «страшні оповідання» По приваблюють читача в першу чергу. І хоча певні риси зберігаються у всіх творах письменника, його творчість не обмежується містикою. Письменник також працював в жанрі детектива («Вбивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже») і навіть наукової фантастики (наприклад, «Пригода якогось Ганса Пфалля»). Єдиний роман Едгара По «Повість Артура Гордона Піма» (1838) також відносять до жанру наукової фантастики. Хоча «Повість ...» і називають одним з найбільш спірних творів письменника, у неї знайшлося безліч шанувальників за межами Америки. Французький класик пригодницької літератури Жюль Верн в 1897 році опублікував продовження до роману під назвою «Крижаний сфінкс». Один із «батьків» наукової фантастики - Герберт Уеллс, - також високо оцінив цей твір.

Самобутність і оригінальність творів Едгара Аллана По вражає. Будучи унікальним явищем у світовій літературі, він справив сильний вплив на жанри детектива, фантастики і містики. Під його впливом сформувалися особливості стилю багатьох авторів, а його поему «Ворон» до цих пір називають «однією з найбільш популярних серед коли-небудь написаних».