Місце народження (858 рік)  і смерті (941рік)  поета– село Панджрудак (нині Таджикистан)

Бейти – двовірші.

Рубаї – чотиривірш (римується 1, 2 і 4 рядок), що виражає певну думку, яка особливо підкреслюється в останньому рядку.

Касида – урочистий жанр араб., тюрк. та перської класичної поезії, де римуються між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється через рядок за схемою: аа ба ва га і т.д., мала 100 – 150 рядків

Газель – ліричний вірш, що складається з 3-12 бейтів, пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га і т.п.

Кита –це невеликий вірш філософського змісту, частина газелі

Три цикли, укладені поетом у різні роки:

- інтимна лірика

- повчання і настанови

- поезії розчарування

Афоризми Рудакі:

Щастя у повітрі не в’ється – трудом дається.

                  Один ворог – багато, тисяча друзів – мало.

Немає більшої радості, чим бачити друзів, 

                немає гіршого горя, чим розлука з друзями.

Час – це кінь, а ти – наїзник; мчи відважно на вітру.

                 Час – це меч; стань міцною клюкою, 

                                                   щоби виграти у гру. 

ДУШАНБЕ

Перший пам'ятник Рудакі був установлений перед будівлею Таджицького Аграрного університету у 1964 році. Автори — відомі азербайджанські митці: скульптор Ф. Г. Абдурахманов та архітектор М. А. Усейнов

Душанбе. Пам'ятник  Рудакі, відкритий 25 серпня 2008 р.

Скульптор О. Рукавішніков, художник-архітектор С. Шаров, народний художник Таджикистану С. Шарипов, а також головний архітектор проекту Сіроджиддін

В Самарканді демонтували пам’ятник Рудакі

Душанбе. 6 липня 2010 р. «Азія - Плюс» - В узбецькому місті Самарканді, що історично вважалося перлиною таджицької культури,  демонтували поблизу Державного музею історії культури народів Середньої Азії пам’ятник класику таджицької літератури Абуабдулло Рудакі. За повідомленням  інформагентства «Фергана.ру», через  капітальне архітектурне перепланування своїх звичних місць позбулися два пам’ятники класикам східної літератури. 

Датується 5 ст. до н.е. Вперше вона була згадана в «Історії Бухари" Абубакіра Наршахі, що охоплювала період з 899 по 960рр. 

 Ця  фортеця була колись місцем вчених і людей мистецтва. Її унікальна бібліотека стала джерелом мудрості для Авіценни, Рудакі й Омара Хайяма. Похмурі склепи для ув’язнених і королівський двір Емірів тих днів символізують абсолютну владу королівського марнославства.