Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) 10 грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. Виховувалась у приватному пансіоні в Харкові.

Під час перебування в 1859-1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. При сприянні І. Тургенєва

 відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жулем Верном.

Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у  немирівський період життя, вийшла в Петербурзі під назвою «Народні оповідання» (1857). У Немирові написані більшість її перших  оповідань російською мовою (збірка «Рассказы из народного русского быта», 1859), повість «Інститутка», що її 

письменниця почала 1858 р. в Немирові, а завершувала наступного року в Петербурзі.

На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім'ях родичів, зокрема батьків Дмитра Писарєва (пізніше — видатного критика й близького друга письменниці). У салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. 

Там Марія познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.

Із творчістю Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 60-70-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської художньої літератури. Твори Марка Вовчка ще за її життя, починаючи з 1859 р., з'являлися в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.

Померла Марко Вовчок у 1907 році.