Інформатика - дуже сучасна галузь знань. Ми вивчаємо її в школі, як предмет, але не тільки. Навіщо потрібна інформатика? У сучасному світі ми щодня стикаємося з новітніми технологіями.

Щасливий той, кому Бог подарував Учителя. Так, саме Учителя - з великої лiтери. Я знаю, що кожен iз нас за шкiльний вiк зустрiчає чимало вчителiв.

Останнiм часом змiнився вигляд шкiльного спортзалу. Старшоклас ники разом з батьками встановили грати на вiкнах - це рятує скло вiд неслухняного м’яча.

На підвіконнях нашої школи стоять квіти. Батьки придбали або виростили їх власноруч і принесли влітку, перед святом 1 вересня.

Я вчуся в шостому класі, і, звичайно, дуже хочу закінчити середню школу. Без середньої освіти не обійтися, це зрозуміло. У школі ми осягаємо основи всіх необхідних знань: рідної мови і літератури, алгебри і геометрії, біології, фізики та хімії, астрономії, історії та правознавства, багатьох практичних умінь на уроках праці, різних для хлопчиків і дівчаток.

Наша школа і Інститут рослинництва, розташований недалеко від школи, дружать. Минулого року, у лютому, ми побували в лабораторіях, бачили, як вчені перевіряють озимину на витривалість. Спеціалісти інституту, тобто селекціонери, автори сортів озимої пшениці, побували на полях кількох господарств, Там, на полях, вони вирубили моноліти, або невеликі квадрати землі з паростками озимини. Ці моноліти привезли до лабораторії.

До професії вчителя з повагою ставилися в усі часи. Мабуть, тому, що вчитель – це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до здібностей кожного учня.

Важко уявити собі сучасну людину, яка не змогла б порахувати здачу в магазині, прочитати напис на стенді або не знав би нічого, наприклад, про О. С. Пушкіна. Для цього потрібно або провести все життя в ув'язненні, або бути зовсім нездатним до сприйняття інформації.

Мені цікаво роздумувати про те, якою буде школа в майбутньому. Не можу сказати, що сучасна мені зовсім не подобається. І все ж мені здається, колись навчання у школі повністю відрізнятиметься від того, що ми знаємо сьогодні.

Мій улюблений урок - це зарубіжна література. Напевно, тому, що я дуже люблю читати. Коли я був маленьким, бабуся читала мені казки

Я розповім вам історію зі шкільного життя. Вона сталася безпосередньо зі мною. Одного разу ми писали контрольну з фізики. Завдання саме з цього придмета я ніколи не вмів довести до ладу.

Зараз школу можна назвати моєю другою домівкою. Вона займає значне місце у моєму житті. Саме школа здебільшого визначає мій розклад дня, те, чим я займаюся. Саме у школі я зустрічаю друзів-однокласників, зі шкільних уроків узнаю багато нового та цікавого.

Наше шкільне навчання часто проходить у кабінеті української мови та літератури. Я хочу описати його, бо це сучасна класна кімната. Вона простора та світла, тому що в ній великі вікна. На вікнах висять білі мережані гардини та прозорі блакитні штори.

Слова "вчителька моя” викликають в свiдомостi бiльшостi людей образ немолодої, радше лiтньої жiнки в окулярах, яка допомагає учневi стати "на крило”, дiстати "путiвку в життя”. Такi жiнки були в життi кожної людини, залишивши там свiй слiд, добрий чи поганий.

Якби я був учителем, то, заходячи в клас, я починав би урок з якого-небудь жарту. Це добре розслаблює й задає тон подальшим заняттям. Ще б я доручив кожному учневі провести урок відповідно до шкільної програми, нехай готуються й діють самостійно.