Михайло Коцюбинський
При народженні: Коцюбинський Михайло Михайлович Датанародження: 17 вересня1864 Місценародження: Вінниця Датасмерті: 25 квітня 1913 (48 років) Місцесмерті: Чернігів Національність: українець Мова творів: українська Рід діяльності: прозаїк, драматург Роки активності: 1890—1913 Напрямок: проза Жанр: повість, оповідання Батьки Гликерія Максимівна Абаз - мати. Мати відзначалась лагідною вдачею і сердечністю, любила літературу, мистецтво й природу. Михайло Матвійович - батько. Батько був чоловіком добрим, чесним, непримиренним до неправди і кривд, чинних начальством, тому й доводилось йому часто міняти місце роботи. Навчання Навчаючись у Барській початковій школі (1875-1876 рр.) та Шаргородському духовному училищі (1876-1880) М.Коцюбинський виділявся серед своїх однокласників умінням писати цікаві, оригінальні твори. По закінченні духовного училища через нестатки не зміг далі вчитися.(Після смерті батька в 1886 році на нього лягли родинні турботи). Самоосвіта Праця З 16 років був у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду — філоксерою. Працює в Бесарабії і Криму Філоксе́ра (Daktulosphaira vitifoliae) — коренева попелиця із ряду рівнокрилих, що вражає листя і кореневу систему винограду. Родина Коцюбинського Віра Устимівна Дейша – дружина, вірний друг та помічник. Юрій Михайлович Коцюбинський Народився 25 листопада 1896 Вінниця Помер 8 березня 1937 репресований національність українець Діяльність: Революціонер, Дипломат Батько: Коцюбинський Михайло Михайлович Творчість Повість "Fata morgana” – яскраве літературно-художнє полотно про революцію 1905 року на Україні. Навесні 1913 Михайла Михайловича Коцюбинського не стало. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок. Сучасність Правнук Ігор Коцюбинський 1948 рік: Михайлина Коцюбинська з батьками - Хомою Михайловичем і Катериною Яківною. Фото з домашнього архiву 7 січня 2011 р. на 80 році життя померла Михайлина Хомівна Коцюбинська (племінниця відомого митця), одна із моральних авторитетів та інтелектуальних символів шістдесятництва. Живе в серцях твоє безсмертне слово і до народу рідного любов, немов зорі сіяння пурпурове, хоч ти від нас давно уже пішов. Та з нами будеш вічно жити, жити, як сяйво сонця, як вечірній спів, ти так любив землі своєї квіти, і так, як квіти, ти людей любив.
| |
Матеріали схожої тематики:
|