Леся Українка. Життєвий шлях письменниці

Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 р. в місті  Новограді – Волинському , тепер Житомирської області. Родина Косачів була заможною й освітньою, входила до кола патріотичної української  інтелігенції.  

З братом Михайлом, до початку 13-го року Лесиного життя вони однак були у всьому нерозлучні: разом бавилися ,разом читали, разом вчилися, разом розважалися.

Леся із сестрою Ольгою. Леся цікавилася історією. Дев'ятнадцятирічною дівчиною вона написала для молодшої сестри підручник "Стародавня історія східних народів«, в якому проводила багато паралелей і порівнянь дійсності трьохтисячного минулого зі сучасним. Цей підручник був доступним, лаконічним і цікавим. Мужніючи, Леся зацікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі.

Остання гілочка Косачівського роду, була Ісидора, яка після перебування в 1945 р. в німецькому таборі для переселенців в Аусбурзі виїхала до Америки, де і знайшла вічний спокій.

У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька: сюди було переведено на службу батька . Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий  і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України. 

Застудившись, Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку  боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували  по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній  елегії " До мого фортеп’яно ". Письменниця вимушена була виїжджати  на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу.    

Початок роботи Лесі Українки над прозовими жанрами пов'язаний з діяльністю гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу з історії, географії, перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі Українки.

У взаємовідносинах Франка та Лесі були різні періоди: від щирих і дружніх, майже сімейних взаємин, до відкритої конфронтації на ґрунті розбіжностей у поглядах на майбутнє національного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та повагу одне до одного.

Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата.

Леся Українка збагатила нашу поезію новими темами й мотивами.  На межі ХІХ-ХХ ст., використовуючи 
мандрівні, вічні сюжети світової літератури, стала в авангарді творчих сил, що виводили українське письменство на світовий рівень.

ЗАВАНТАЖИТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ

Матеріали схожої тематики:


Українська література [53] Світова література [25]