Немає поетів, які б не писали про кохання. І це не дивно. Бо серед людських почуттів воно займає чільне місце і, як кажуть, є мірилом людської душі. Кохання окрилює людину, робить її шляхетною, підносить до духовних висот навіть тоді, коли приносить страждання, розчарування, біль. Почуття любові прагне висловлення і тому дає поштовх до творчості.

Розгортаючи перед читачем панораму життя українців XVII століття, поетеса майстерно передає дух епохи. Типажі, перебіг подій, відтворений у людських долях, - усе це реставрується автором із живою достовірністю художнього документа. Поетеса показує тогочасне суспільство в усіх його найголовніших проявах.

Історичне полотно твору становить окрему сюжетну лінію, через яку ще раз висвітилися долі героїв роману. їх, як і життєву лінію головної героїні Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в «бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII століття, а ще точніше - періоду визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького».

Інколи, читаючи поезію Л. Костенко «Пастораль XX сторіччя», виникає питання, чому поетеса обрала саме таку назву для вірша? Адже, як відомо, жанр пасторалі, тобто ідилічної картини життя сільської людини У її гармонійних зв язках з навколишнім світом, був поширений у XIV-XVIII століттях.

На світі існує багато талантів: влучно збрехати або красиво сказати, непомітно вкрасти або поділитися останнім. І тільки від нас з вами залежить, який «талант» ми оберемо. Проте є й інші, високі та надзвичайні таланти. Наприклад, талант складати вірші. Таким талантом досконало володіє Ліна Костенко. Що ж нам відомо з її біографії?

Творчість відомої української поетеси Ліни Костенко - визначне явище в українській літературі новітнього часу. В добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів, завдяки чому виходило за межі суто літератури, стаючи духовно-суспільним чинником.

Скарби, відомі людині, класифікуються на дві групи: ті, що намертво лежать в землі, і ті, що йдуть від роду до роду, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належить і народна лірична пісня. Чомусь вважається, що авторів у народних пісень немає. їх просто пише народ. І як це можна уявити? Зібрався люд, сів «колом», накидав на папері десяток-другий хітів?

Відповідь шукаємо в межах визначеної проблеми. Кинемо ще один погляд на полтавський люд. Він тільки зразу видається безликою, безголосою, одноманітною масою. Насправді ж маємо цілий ряд конкретних постатей, таких несхожих одна на одну, за якими характери, особистості. Для «налізу тут найбільше прислужаться І та V розділи роману, та психологічні стани людей.

Поява поезій «Чайка на крижині» та «Крила» пов’язана з перебуванням поетеси Ліни Костенко в Польщі, зокрема в порту міста Щецин, та міркуваннями про смисл життя людини, ЇЇ призначення на землі. Лірична героїня спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступає весна, ламається крига.

Питання про вічне в людській душі, заявлене вище, дало б можливість вчителеві перейти на третьому уроці до розмови про людську особистість в контексті часу, історії на основі поезій «Життя іде і все без коректур» та «Вже почалось, мабуть, майбутнє…» Вдумаймося разом з учнями, що єднає ці два вірші? Після учнівських роздумів викладаємо нашу думку: найперше - почуття відповідальності людини перед суспільством.

Лiна Костенко - вiдома сучасна українська поетеса, твори якої вже зараз у свiтi вважають класикою української лiтератури. Здається, у свiтовiй лiрицi все сказано i про все, але ця жiнка знайшла для себе поетичний ключ звичайнiсiнькими словами розкривати глибокi соцiально - фiлософськi питання. Пише поетеса вiршi, на мою думку, лаконiчно i свiжо.

Маруся Чурай – особлива, талановита і трагічна постать в українській культурі. Ця легендарна дівчина з Полтавщини, народна поетеса та співачка.

Коли і де народилася Ліна Костенко? Хто були її батьки? Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси - високоосвічені, порядні люди - учителювали.

Для мене це - Ліна Костенко її ім’я вивищується, як прапор нашої держави. Вважаю, що українській літературі дуже поталанило, бо є в ній постать, яка усім своїм життям і творчістю утверджує чесність і непідкупність одвічних мистецьких принципів.