«Щоденник» Довженка - зірець власних дум та переживань письменника

«Щоденник» - символ нескореного духу. Ці окремо зроблені записи вміщують роздуми митця більше ніж за десятиліття і розташовані автором у хронологічному порядку. Але прочитані разом, є різновидом мемуарної літератури з одного боку, з іншото - самостійним літературним твором. Усі думки і помисли О.. Довженка, висловлені у «Щоденнику», глибокі і сповнені філософського осмислення сучасного і майбутнього України, співчуттям до народу у тяжкі для нього роки. Автор саркастично засуджує тоталітарну систему, яка породжувала кар’єристів і підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, жити в такій атмосфері творчій, мислячій людині важко, а то й нестерпно. Ще в перші роки війни письменника турбувало, про що стане писати наша література про цей період, бо «…Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки, …що вистачило б на десять поколін…»

Митець з болем згадує про занедбані пам’ятники старовини, розбазарювання Києво-Печерської лаври, занепад музеїв, знищення всього українського: «Країна виховання безбатченків! Безбатченків без роду, без племені. Де ж і рости дезертиру, як не у нас?» Але письменник вірить у свій народ. Його тероїзм і безсмертя - ще одна наскрізна тема «Щоденника». О. Довженко згадує про героїчні, звитяжні вчинки від дітей до старих дідів. Схвильований письменник і долею народного вчителя, який залежить від волі влади. Тому й не може він забезпечити державі гарну молодь. Щось у країні не так, якщо немає вчителя взірця, бо «…прокурорів у нас вистачить на всіх, - не вистачить вчителів, бо загинуть в армії».)

Образ автора у «Щоденнику». Автор є невіддільним від народу. Він страждає разом з ним. Тому дуже мало знаходимо рядків в його «Щоденнику» про особисте, навіть інтимне. Лише кілька рядків про дружину і вірного друга — Юлію Солнцеву, про свою хворобу та матеріальні нестатки. Перед нами людина з державним мисленням, справжній філософ. О. Довженко постійно змушений жити в Москві, хоча страшно сумує за Києвом, рідною землею. О. Довженко з болем стверджує:

«Нема добра на Україні,
Мало ми шанувалися.
Все думали вимітати залізною мітлою та «калєним» залізом.
Та все доказували щось там одне одному».
Художні особливості «Щоденника». Вони включають у себе всі ознаки цього різновиду мемуарної літератури. Це фрагментарність, повтори, звертання, емойні вислови. Стиль твору суворо-реалістичний, часом романтично-піднесений чи іронічно-саркастичний. Щоб зрозуміти О. Довженка, можна не читати його біографію, - варто прочитати «Щоденник».


Матеріали схожої тематики:


Гоголь М.В. [31] Гончар О.Т. [19] Довженко О.П. [43]
Карпенко-Карий І.К. [22] Кобилянська О.Ю. [49] Костенко Л.В. [29]
Котляревський І.П. [23] Коцюбинський М.М. [35] Кочерга І.А. [11]
Куліш М.Г. [13] Куліш П.О. [22] Леся Українка [78]
Марко Вовчок [24] Нечуй-Левицький І.С. [34] Остап Вишня [12]
Панас Мирний [37] Сковорода Г.С. [21] Сосюра В.М. [15]
Стус В.С. [15] Франко І.Я. [32] Шевченко Т.Г. [119]
Інші українські автори [84]