Б. Пастернак. Ціль творчості - самовіддача, А не галас, не успіх
У всьому мені хочеться дійти До самої суті, У роботі, У пошуку шляху, У серцевій смуті. Це були "рядка із кров’ю” не тільки тому, що поетові довелося дорого за них розплачуватися, але й тому, що кожна з них народжувалася в напруженій праці. Для поета робота, пошуки життєвих основ, спроби розібратися в собі й у людях - сенс життя. Саме тому наступна строфа цього вірша поглиблює образ: хочеться зрозуміти сутність усього, добратися "до підстав, до корінь, до серцевини”. Далі мова йде про сутності поезії, про призначення її, як розумів це поет: схоплювати "нитка подій”, відкривати нове в житті. Мені здається, що все це поет бачить в "властивостях страсті, лише вона здатна штовхати людини на пошуки прекрасного, неповторного”. Ті, хто спілкувався з поетом, відзначали його дивну здатність одухотворяти навколишній світ. У нього все взаємозалежно, звук і зоровий образ здобувають неймовірну об’ємність. Ти у вітрі, гілкою що пробує, Не час чи птахам співати, Намокла Бузкова галузь! Це інший вірш, але як точно воно передає таємницю поезії Пастернаку. Ви запитаєте, у чому полягає цей секрет? По-моєму, поезія Пастернаку, як і навколишній світ, живе своїм життям. Саме про це поет говорить наприкінці вірша "У всьому мені хочеться дійти до самої суті”, порівнюючи поезію з музикою Шопена: Так ніколи Шопен вклав Живе чудо Фольварков, парків, гаїв, могил У свої етюди. За цією строфою мені чується музика Шопена, блискуча, легка, схвильована. Поет, обдарований талантом і пристрастю до роботи, і нас змушує задуматися багато про що, И насамперед от про що: невже й ці прозорі й легені рядки, у яких ні, по-моєму, ніякої борошна, - теж "рядка із кров’ю”? А здається, що написано вони на одному подиху. Але все-таки фінал вірша досить напружений, і цим Пастернак, як мені здається, намагається виразити невизначеність майбутнього, долі: Досягнутого торжества Гра й борошно - Натягнута тятива Тугого лука.
| |
Матеріали схожої тематики:
|