На рубежі нового періоду у житті країни й у своїй власній творчості у Маяковського виникає необхідність заново переглянути і до кінця продумати свої погляди на сутність літератури та на положення і завдання письменника у соціалістичному суспільстві. У вірші «Розмова з фінінспектором про поезію» Маяковський вирішує хвилююче його і кожного письменника питання «про місце поета у робітничому ладу», про значення поезії.

На його думку, місце радянського поета – «у ряді найбідніших робітників і селян», тому що поет – це «народу водій і одночасно народний слуга». Маяковський прагне підняти повагу до праці поета і відводить поезії особливо важливу роль у житті суспільства. Він високо піднімав значення поезії. Поет жадав від побратимів по перу відповідального відношення до своєї праці, завзятої, напруженої роботи над віршем. Боротьба за високу і доконану майстерність – одна з головних ідей «Розмови з фінінспектором про поезію». Маяковський завжди гудив відношення до поезії як до легкого заняття. У своїх віршах він різко засуджує поета, що, «користуючись чужими словами», «рядок чужий вставить і радий». Зміст своєї творчої діяльності Маяковський бачив у тім, щоб бути рупором партійних ідей, гострою зброєю політичної боротьби. «Я…насамперед поставив своє перо в служіння сьогоднішній годині, теперішній дійсності і провіднику її – радянському уряду і партії», – говорив Маяковський. Він бачив високе призначення радянського поета у створенні активної, політично цілеспрямованої і діючої поезії. У творчості Маяковського вперше в історії поезії політична і естетична позиції художника склали взаємообумовлену єдність: політика з’явилася не тільки ідейним змістом, але і стала творчим принципом. Це – головна особливість, що характеризує новий тип реалістичної поезії, створеної Маяковським.

Основна ідея Маяковського: поезія – це праця, праця складна, напружена, але разом з тим і радісна. У суспільстві Маяковський хоче підняти повагу до праці поета, а у поетів підсилити почуття відповідальності за своє покликання. Від поезії Маяковський вимагає великої політичної цілеспрямованості. Поезія, як і всяке мистецтво, є відбиття життя й у той же час – зброя у сучасній суспільній боротьбі